Ми часто зустрічаємося із новинами про кардиналів, а особливо під час конклаву — зібрання Колегії кардиналів для вибору нового Папи. Проте, ми не так багато знаємо про них. І це не дивно, адже тема про кардиналів не часто зустрічається на катехитичних заняттях. Та й зрештою, у тих самих повідомленнях від ЗМІ кардинали постають як віддалені та холодні фігури, що здійснюють керівництво Церквою.

Чи так є насправді — нумо досліджувати разом.

Хто такий кардинал?

Кардинали, зібрані в Колегію кардиналів, яка раніше називалася Священною Колегією, виконують функцію допомоги Папі в управлінні Вселенською Церквою. Цю Колегію очолює кардинал-декан, розповідає пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ.

Окрім того, кардинали віком до 80 років можуть брати участь в його обранні у випадку вакантного Апостольського Престолу. Для проведення виборів Колегія збирається на конклави, а для консультацій Папи щодо його рішень — на консисторію. Таким чином, кардинали є найближчими співпрацівниками Папи.

Через свій вплив і близькість до Папи іноді вважають, що кардинали мають вищу духовну владу над єпископами. Це неправда, бо на відміну від єпископського сану, кардинальський сан не був встановлений Христом. Радше, він з’явився через потребу Пап у надійних радниках.

Яку роль відіграють кардинали?

Як ми вже зазначили, насамперед кардинали допомагають Папі в управлінні та служінні цілій Церкві. Збираючись на консисторію, вони радять Папі щодо вирішення нагальних проблем та задоволення душпастирських потреб вірних.

Другою важливою функцією кардиналів є вибір Папи. Однак після реформи Колегії кардиналів, проведеної папою Павлом VI, право голосу на конклаві мають лише кардинали, які не досягли 80-річного віку. Зазвичай їхнє число не перевищує 120 осіб. Знову ж таки, завдяки папі Павлові VI.

Центральну роль, яку відіграють кардинали, можна виокремити з походження їхньої назви. Слово «кардинал» походить від латинського слова «cardo», що означає шарнір або стрижень. Це вказує на те, що вони є ключовими радниками, або стрижнями, для всієї Церкви.

Звідки беруться кардинали?

Кардиналів обирає і призначає лише Понтифік. Найменування нових кардиналів — це особисте і суверенне право Папи. Зазвичай Папа обирає кардиналів серед єпископів, хоча й не завжди є обов’язковим бути єпископом, щоби стати кардиналом.

Усі нові члени Колегії кардиналів отримують офіційний документ, який називається «більєтто» (буквально «квиток»), що повідомляє їх про цю честь. Потім вони офіційно зараховуються до Колегії під час урочистої церемонії в Римі, яка називається консисторією.

8 грудня Папа Франциск здійснить вже 10 урочисту консисторію.

Скільки існує кардиналів?

Упродовж історії Церкви кількість кардиналів постійно змінювалася. У Середньовіччі їх налічувалося доволі багато, хоча й був період, коли нового папу обирали лише четверо осіб. Одним із перших стале число кардиналів зафіксував папа Сикст V (бл. 1585–1590 рр.). На його думку, достатньо 70. І так тривало доволі довго, аж поки у 1958 року блаженний пап Іван XXIII збільшив Колегію на п’ять осіб. Після цього кроку число кардиналів розпочало постійно зростати. На 28 вересня кардиналів-виборців було 122 осіб. Це означає, що нове розширення Колегії кардиналів збільшує їх кількість до 142 осіб.

Проте, згідно з папським декретом Павла VI, не більше 120 мають право голосу на конклаві для обрання нового Папи, хоча це число кілька разів відкладалося, особливо під час понтифікату святого папи Івана Павла II.

Хоч у віці 80 років кардинали втрачають право голосу на конклаві, їхні поради все ще цінуються Папою.

Теперішній Папа Франциск уже призначив найбільшу кількість кардиналів із правом голосу, які одного дня голосуватимуть на конклаві. Згідно зі статистикою Ватикану, Франциск призначив 92 кардиналів віком до 80 років, у порівнянні з 24 кардиналами, обраними папою Бенедиктом XVI, і шістьма — святим Іваном Павлом II. 8 грудня 2024 року до 92 кардиналів, які мають право голосу і були призначені Папою Франциском, доєднаються ще 20 осіб.

Загальне число кардиналів сьогодні — 235 осіб, з яких право голосу мають 122. Після 8 грудня їхнє число становитиме 256 осіб, а кардиналів-виборців досягне 141 кардинала. Проте, протримається ця кількість не так довго, адже вже у 2025 році відразу 13 кардиналів досягнуть 80-річного віку і втратять право голосу.

Символи кардинала. Які вони?

Більшість людей думають, що кардинали носять червоне. Насправді кардинали носять одежу багряної барви. Цей звичай неочікувано з’явився в 1245 році: папа Інокентій IV подарував кардиналам знамениту багряну шапку. Багряний колір нагадує кардиналам про готовність віддати себе Церкві, навіть якщо доведеться пролити свою кров.

На урочистій консисторії нові кардинали отримують кілька символів свого нового титулу: цукетто, біретту і перстень. Червоний цукетто (або тюбетейка) і червона біретта (шовковий капелюх з чотирма кутами) одягаються на голову кардинала рукою Папи Римського. Перстень є символом кардинальської гідності, пастирської ревності та приналежності до Престолу Петра.

Коли Папа вкладає кардинальську біретту і цукетто — головний убір, який вказує на Руку Божу над головою, щоб людина залишалася під Божим захистом і на знак смирення, — на голову кардинала, він говорить: «Червоний колір на знак гідності кардинальства, на знак того, що ви повинні бути готові вести себе з силою духу, навіть до пролиття крові, для збільшення християнської віри, для миру і спокою Божого народу і для свободи і поширення Священної Римської Церкви».

Перстень Папа вручає зі словами: «Прийміть перстень з руки Петра і знайте, що любов’ю Князя Апостолів зміцнюється ваша любов до Церкви».

Потім Папа призначає кардиналові церкву в Римі (титул або дикастерію) на знак участі в пастирській турботі Папи у Вічному місті.

Чи всі кардинали одинакові?

В історію Церкви увійшли кардинали, що були обрані з мирян. Однак, у 1917 році ця практика була скасована церковним правом. Згідно із ним, кардинали повинні бути «священниками видатної вченості, побожності, розсудливості і здібностей». Щоби ще більше відзначити кардинальську гідність папа Іван XXIII у 1962 році рекомендував обирати кардиналів з грона єпископів, або ж здійснювати єпископську хіротонію перед введенням у Колегію кардиналів. Однак, Папа може дозволити собі призначити нового кардинала і без єпископської хіротонії.

Сьогодні Колегія кардиналів складається із трьох типів: кардинали-єпископи, кардинали-священники та кардинали-диякони. Кардинали-єпископи походять з єпископів дієцезій, які знаходяться по сусідству з Римом. Зазвичай кардинали-єпископи є старшими членами Колегії кардиналів та займаються постійним служінням у Римській курії. До них також відносяться Патріархи Східних Католицьких Церков, що є кардиналами.

Кардиналами-священниками є чиновники Римської курії або єпископи, чиї дієцезії знаходяться подалі від Риму. До прикладу, архиєпископи Чикаго, Ліми, Парижа, Токіо чи Нью-Йорка. Їм також призначається Папою певний храм як осідок у Римі.

Натомість кардиналами-дияконами є титулярні єпископи, які здійснюють служіння у Римській курії, або знавці богослов’я, відзначені Папою за їхній внесок у розвиток Церкви. Вони нагадують історичних сім дияконів, які колись опікувалися округами Риму, тож і мають право на призначення до одного із них.

Скільки кардиналів мала Українська Греко-Католицька Церква?

Під час молитви «Ангел Господній» 6 жовтня 2024 року Папа Франциск зачитав список кардиналів, яких він подарує в Консисторії 8 грудня. Вони походять з усього світу, в тому числі з Ірану та Індонезії і охоплюють вік від 44 до 99 років. У переліку з’явився також владика Микола Бичок, єписком Єпархії Святих апостолів Петра і Павла із осідком у м. Мельбурн для українців візантійського обряду в Австралії, Новій Зеландії та Океанії. Владика Микола став шостим кардиналом в історії Української Греко-Католицької Церкви.

Історія Української Греко-Католицької Церкви знає сім кардиналів: Ісидор (1385–1463), митрополит Київський, Михайло Левицький (1774–1858), митрополит Львівський і Галицький, Сильвестр Сембратович (1836–1898), митрополит Львівський і Галицький, патріарх Йосиф Сліпий (1892–1984), Глава Української Греко-Католицької Церкви, блаженніший Мирослав Іван Любачівський (1914–2000), Глава УГКЦ, блаженніший Любомир Гузар (1933–2017), Отець і Глава УГКЦ, і тепер владика Микола Бичок, єпископ Мельбурнський.

Як відреагували в Українській Греко-Католицькій Церкві на вибір нового кардинала?

«Я розумію, яку велику відповідальність покладає на мене це призначення», — поділився своїм сприйняттям нового призначення владика Микола. «Відповідальність за життя і майбутнє всієї нашої Церкви. Знаючи, які важкі часи переживає наш український народ через війну, я продовжуватиму інформувати католицький світ про те, що відбувається на нашій землі, і постійно нагадуватиму про Україну», — мовив він.

«Це також велика відповідальність перед Католицькою Церквою в Австралії, де поступово втрачається віра і поширюється секуляризація. Я бачу ці виклики і прошу Господа, щоб провадив мене на цьому шляху та допоміг гідно прийняти і відповісти на них», — додав архиєрей.

У свою чергу, Отець і Глава Української Греко-Католицької Церкви Блаженніший Святослав відзначив, що уся Церква радіє, бо матиме ще одного владику, який промовлятиме до папи і ставатиме на захист нашої Церкви і народу України. «Мати ще одного такого промовця із можливостями кардинальської гідності, ще й у Австралії, — це не тільки велика користь для УГКЦ, але і велика благодать Божа для нашого народу і держави», — додав він.

Департамент інформації Івано-Франківської Архієпархії УГКЦ

Джерело