Захворіла дитина   7 річного віку, не щеплена  проти епідпаротиту  через відмову батьків. В школі організовано протиепідемічні заходи,  аналіз стану охоплення дітей щепленнями.

 Що треба знати про захворювання?

Епідемі́чний пароти́т  parotitis epidemica; народне — свинка, завушниця — гостре висококонтагіозне інфекційне захворювання, яке характеризується гарячкою, загальною інтоксикацією, ураженням слинних залоз, привушних залоз , іноді  підшлункової залози, щитовидної або паращитовидної залози а іноді й інших залоз (статеві, молочні, підшлункова), центральної нервової системи

 На сьогодні епідемічний паротит залишається однією з найпоширеніших та найвразливіших інфекцій в світі. Особливу увагу приділяють цій хворобі через велику кількість встановлених її тяжких ускладнень: чоловіче безпліддя, євнухоїдизм, цукровий діабет  2  типу, хронічний панкреатит, ураження ЦНС.

 Хворобу викликає вірус із сімейства параміксовірусів, який розмножується в верхніх дихальних шляхах, проникає в кров і вражає весь організм.  Захворювання  зустрічається найбільш часто у дітей, у віці від 3 до 15 років, після чого залишається імунітет до хвороби на все життя Але хворіють і дорослі

Вірус малостійкий до впливу факторів зовнішнього середовища: нагрівання і висушування, опромінення і впливу хімічних речовин (хлор, формалін, лізол тощо),  проте досить стійкий до низьких температур.

Єдиним джерелом інфекції є хворі на різні форми (типові та стерті, субклінічні) захворювання. Хворий починає виділяти вірус у довкілля за 3 дні до початку  гострих проявів хвороби  та  протягом 9 днів після початку захворювання

Механізм передачі   інфекції — повітряно-крапельний. Слина, краплини носоглоткового слизу, що містять вірус , можуть потрапляти через повітря до іншої людини при чханні, кашлі, розмові або контактно-побутовим шляхом через забруднені виділеннями руки, немитий посуд або інші заражені предмети.

Осіб чоловічої статі епідемічний паротит уражає в 2 рази частіше з виникненням явних (симптомних) проявів, ніж дівчаток та жінок. Інфекційний процес має сезонність, спостерігають хворобу найбільше навесні та восени, особливо у квітні та травні.

Найбільш частим є ураження слинних залоз. З вхідних воріт, якими є слизові оболонки ротової порожнини, носа, глотки ,   вірус потрапляє в кров і поширюється по всьому організму: до слинної, статевих та  в підшлункову залози, в ЦНС та інші органи.  У випадках паротитного серозного менінгіту морфологічні зміни мають неспецифічний характер (гіперемія, набряк головного мозку, периваскулярна інфільтрація мозкових оболонок). Аналогічні зміни спостерігають і в інших залозистих органах (яєчка, підшлункова залоза, зрідка молочні залози, яєчники).

Основні прояви епідемічного паротиту розвиваються за 3-4 дні хвороби та супроводжуються фебрильною гарячкою, інтоксикаційними проявами, сухістю в роті.

Спочатку виникає набряк привушної слинної залози з тієї чи іншої сторони, а через 1—2 дні в процес може втягуватися й інша , парна привушна залоза. Крім привушних слинних залоз, у процес можуть рідше залучатися підщелепні і під’язична слинні залози. Часте ураження саме привушних залоз, ніж інших , слинних, пов’язане з низькою антивірусною активністю слини привушних залоз, більшою — підщелепних, та найсильнішою антивірусною активністю слини під’язичної залози.

Привушна слинна залоза збільшена в розмірі, виступає з-за верхньої гілки нижньої щелепи у вигляді припухлості, що заповнює простір між соскоподібним відростком і гілкою нижньої щелепи (ретромаксилярний). Припухлість може поширюватися на щоку, до соскоподібного відростка та на шию. Шкіра над слинною залозою не має ознак запалення, але вона виглядає натягнутою, слинна залоза еластична, відносно болюча. Хворі скаржаться на біль при жуванні, особливо твердої їжі.

При ураженні привушних слинних залоз можна побачити в ротовій порожнині характерні зміни у вигляді набряклості, гіперемії слизової оболонки навколо отвору слинної залози привушної (стенонової) протоки (симптом Мурсу), виділення з неї густого слизу. Уражені підщелепні слинні залози при пальпації більш болючі, однак теж еластичні на дотик. Ураження під’язичної залози проявляється болем в корені язика.  З 5-го дня спостерігається зворотній розвиток симптомів.

Більш тривалий період гарячки та інтоксикацію спостерігають у тих випадках, коли інфекція поширюється на інші залози. Кожне розповсюдження вірусу в інші залози супроводжується новим підйомом гарячки, нерідко з помірним ознобом. Критерії тяжкості перебігу епідемічного паротиту обумовлені тим, наскільки значними є загальні та локальні ознаки захворювання: гарячка, інтоксикація,  та  є чи відсутні ускладнення. 

 

Неускладнений епідемічний паротит перебігає зазвичай легко, рідше буває середньої тяжкості, а при тяжких формах завжди відбуваються ускладнення (нерідко множинні) :

Орхіт, орхоепідидиміт (приєднання запалення придатків яєчка відбувається в 1 з 4 чоловіків з епідемічним паротитом) , частіше спостерігають у підлітків та дорослих. Ознаки орхіту частіше з’являються через декілька днів від початку захворювання і характеризуються новою хвилею гарячки (до 39-40°С), появою сильного болю в області мошонки і яєчка, який іррадіює в нижні відділи, збільшення яєчка, іноді разом з його придатком. Ці зміни тривають до 7-8 днів, потім симптоми регресують і яєчко поступово повертається до попередніх розмірів. В подальшому можуть з’явитися ознаки атрофії яєчка. Двосторонній орхіт в дитячому, юнацькому або молодому віці може ускладнюватися в подальшому безпліддям. Вважають що 18 % випадків чоловічого безпліддя зумовлені перенесеним епідемічним паротитом.

Гострий панкреатит з’являється на 4-7-й день хвороби. Переважає набряк підшлункової залози. З’являються різкий біль в епігастральній ділянці, нудота, багаторазове блювання, гарячка, при огляді у деяких хворих відзначається напруження м’язів живота і симптоми подразнення очеревини. В подальшому може утворитися хронічне неспецифічне ураження підшлункової залози, яке може призвести до фіброзу її та утворенню цукрового діабету II типу.

Менінгіт — ускладнення, яке частіше виявляють у дітей, ніж у дорослих. Частота цього ускладнення складає 10 %. У осіб чоловічої статі менінгіт розвивається в 3 рази частіше, ніж у жінок. Як правило, симптоми ураження нервової системи з’являються після запалення слинних залоз, але можливе одночасне ураження слинних залоз та нервової системи, або розвиток менінгіту ще до появи збільшення слинних залоз. В окремих випадках епідемічного паротиту менінгеальні ознаки можуть не супроводжуватися значними змінами слинних залоз. Менігіт починається гостро, часто супроводжується ознобом, підвищенням температури тіла, сильним головним болем, блюванням, менінгеальними ознаками:  менінгоенцефаліт, або, зрідка, навіть менінгоенцефаломієліт. У хворих відзначають порушення свідомості, млявість, сонливість, нерівномірність сухожилкових рефлексів, парези лицевого нерва

Запалення яєчників і/або грудної залози (оофорит і мастит, відповідно) відбуваються рідко, частіше у жінок з ендокринною гінекологічною патологією. Як правило, це ускладнення не супроводжується виразними суб’єктивними скаргами, перебігає більш доброякісно, ніж орхіт.

При захворюванні на епідемічний паротит в 1 триместрі вагітності відзначено зростання числа мимовільних переривань  вагітності  в 2 рази.

Ураження органу слуху іноді призводить до повної глухоти. Першою ознакою служить поява шуму і дзвону у вухах. Про ураження лабіринту свідчить поява блювання, симптомів запаморочення і порушення координації. Зазвичай глухота буває односторонньою. У періоді реконвалесценції , після  хвороби слух не відновлюється.

Ускладнення з боку суглобів зустрічається нечасто і переважно у дорослих, причому у чоловіків частіше, ніж у жінок. Спостерігають їх зазвичай після ураження слинних залоз, хоча можлива поява їх і до зміни залоз. Характерним є ураження великих суглобів (променево-зап’ясткові, ліктьові, плечові, колінні та гомілковостопні), що супроводжується скаргами на біль, набряк, іноді виявляється серозний випіт. Симптоми артриту можуть зберігатися протягом декількох місяців.

Завдяки проведенню планової вакцинації  проти  інфекції  спалахи епідемічного паротиту на сьогодні зустрічаються порівняно рідко, і відбуваються в основному у скупчених умовах, закритих приміщеннях, таких, як школи, дитячі будинки, військові табори тощо. І переважно хворіють нещеплені, невакциновані особи.  Згідно затвердженого  МОЗ України Календаря  профілактичних щеплень

щеплення   проводяться   комбінованою  вакциною проти кору, паротиту, краснухи , дітям  вікових груп :

вакцинація  – у 12 місяців

ревакцинація  – в 6    років

Зробіть  своєчасно  щеплення.  Бережіть здоров ‘я

          

Джерело