«Доволі часто ми вичікуємо, бо час є несприятливим. Та якщо б всі очікували ідеального часу, а на землі, звичайно, нема нічого ідеального на людському рівні, ми б тоді взагалі ніколи не розпочали жодного діла. Якщо хочемо в житті чуда, то маємо повірити Спасителеві на слово, коли Він закликає нас зробити щось неможливе… Це має статися відповідно до нашої міцної та палкої віри». Про це сказав Архієпископ і Митрополит Івано-Франківський Владика Володимир Війтишин під час візиту у парафію святого Миколая, що у Ямниці, Єзупільського протопресвітеріату, з нагоди 35-ої річниці повернення храму у лоно Української Греко-Католицької Церкви.

За доброю традицією, Архієпископа вітала парафіяльна молодь на чолі із протопресвітером Єзупільським та парохом храму о. Богданом Курилівим. Вони вручили Владиці Володимиру хліб і запросили очолили його Божественну Літургію.

Під час моління Митрополиту Івано-Франківському співслужили о. Богдан Курилів, сотрудники о. Ярослав Рожак та о. Орест Смицнюк, а також запрошене духовенство протопресвітеріату.

Звертаючись до вірних із проповіддю, Митрополит роздумував над уривком Євангелія про чудесну ловлю риб у Генезаретському озері і чудодійну могутність у тому нашого Господа:

«Ісус Христос проповідує і голосить Добру Новину на березі озера. Церквою для Спасителя став берег озера, а Його катедрою — човен. Господь проповідує у всіх місцях, де охочий народ Його слухає. По закінченні науки, Божий Син запропонував євангельським рибалкам закинути їхні сіті. Христос запропонував те, що виглядає безнадійним. Ніч, час риболовлі уже позаду, всі обставини здавалися несприятливими для цього діла, проте Симон-Петро з вірою мовив: “На Твоє слово ми постараємось знову”».

«Дорогі в Христі, доволі часто ми вичікуємо, бо час є несприятливим. Та якщо б всі очікували ідеального часу, а на землі, звичайно, нема нічого ідеального на людському рівні, ми б тоді взагалі ніколи не розпочали жодного діла. Якщо хочемо в житті чуда, то маємо повірити Спасителеві на слово, коли Він закликає нас зробити щось неможливе… Це має статися відповідно до нашої міцної та палкої віри», — мовив Архієпископ.

А відтак додав: «Коли апостол Петро діє за дорученням і владою Христа, відпливши на глибінь і закинувши сіті, то має успіх на противагу до ситуації. Тут, на озері, відбувається покликання перших учнів, а насамперед — Петра, якому Спаситель доручив окрему місію в святій Церкві. Бог повсякчас хоче нам допомогти, спасти і стати центром нашого життя, як це добре помітно на прикладі рибалок».

Опісля Владика Володимир відзначив, що молитовна мить єднання в храмі є надзвичайно радісною, адже вірні зібралися, щоб відзначити 35-ту річницю повернення парафії в лоно УГКЦ, яка на той час вийшла з підпілля:

«Підносяться наші молитви вгору, у небесні простори, до стіп Всевишнього, підносяться з великою подякою Богові та Пречистій Діві Марії за той великий дар радості на цій землі, у вашому селі. Ця радість охоплює всю нашу Церкву Христову, яка дала великий доказ вірності серед гонінь і переслідувань».

«Молімось до Бога за нашу Батьківщину Україну, особливо в цей час жорстокої війни, за наших Воїнів, батьків і матерів, синів і дочок, братів і сестер, тих, хто бореться й здобуває волю та незалежність України, віддаючи своє життя на жертовник Батьківщини», — закликав Архієрей на завершення своєї проповіді.

Після Літургії у храмі лунало Многоліття, а згодом о. Богдан Курилів висловив вдячність Митрополиту Володимиру за архіпастирську опіку й ревне служіння у Христовому винограднику.

Відтак Владика Володимир вручив подячні Митрополичі грамоти меценатам, які посприяли у виданні книги о. Ореста Смицнюка «Перлини сакральної архітектури Гуцульщини. II том. Косівщина», а також активним парафіянам та жертводавцям храму.

Насамкінець вірні й духовенство підносили молитви за мир та перемогу України, виконуючи духовний гімн «Боже Великий, Єдиний». На завершення Митрополит Володимир уділив присутнім архієрейське благословення.

Департамент інформації Івано-Франківської Архієпархії УГКЦ

Джерело