Сьогодні ми згадуємо одну з найтемніших сторінок нашої історії — трагічну пам'ять про Голодомор 1932–1933 років, а також масові штучні голоди 1921–1923 та 1946–1947 років. Це дні, коли український народ втратив мільйони синів і дочок через цілеспрямований і жорстокий геноцид, який вчинив тоталітарний комуністичний режим.

Цього року наша пам'ять про ті події набуває особливого значення. Уже втретє ми вшановуємо жертв Голодомору в умовах повномасштабної війни, яку веде Росія проти України. Тоді, як і зараз, агресор ставив перед собою одну мету — знищити нашу націю, стерти нашу ідентичність, зламати наш дух. Але ми живемо. Ми пам'ятаємо. І ми боремося.
У 1930-х роках комуністична Москва цілеспрямовано морила українців голодом, намагаючись знищити селянство — основу нашої нації, нашу культуру, наш дух. Сьогоднішній російський режим, який успадкував найгірші риси сталінізму, знову прагне позбавити нас нашого майбутнього. Тоді це був голод, тепер — ракети, терор, руйнування. Але методи, які вони використовують, однаково злочинні, а мета — незмінна: зламати Україну.

Проте ворог знову помиляється. Як не вдалося їм знищити нас тоді, так і сьогодні Україна вистоїть і переможе. Бо наша сила — в пам'яті, в єдності, у вірі в свої цінності й у нашій непохитній волі до свободи.

Сьогодні ми згадуємо всіх тих, чиє життя обірвалося через нелюдські злочини минулого. А ввечері, коли настане темрява, запаліть свічку на підвіконні. Цей вогник — символ нашої скорботи, нашої пам’яті й нашої незламності.

🕯 Ми маємо зберігати пам’ять живою, бо жива пам'ять робить нас сильнішими. Вона дає нам силу стояти, коли нас намагаються зламати, і перемагати, коли нас хочуть знищити. Це наш обов’язок.

🇺🇦 Україна пам’ятає. Світ має пам’ятати. А ті, хто чинить злочини проти людства, повинні понести справедливе покарання.
Сьогодні ми разом. І разом ми доведемо: Україну неможливо зламати. Україна буде жити й перемагати.