Щороку в четверту суботу листопада українці у всьому світі молитовно вшановують пам’ять жертв Голодомору 1932–1933 років — геноциду Українського народу, а також масових штучних голодів 1921–1923 і 1946–1947 років.

Сьогодні, 23 листопада, у Коломиї також відбулася поминальна панахида за всіма невинно убієнними жертвами геноциду українського народу. Звершив заупокійне богослужіння Преосвященний владика Петро Голіней, єпископ-помічник Коломийської єпархії УГКЦ, у співслужінні отця Володимира Білослудцева, протопресвітера Коломийського, отця Ярослава Врублевського, голови єпархіальної катехитичної комісії, отця Віктора Гавриша, отця-ліцензіата Юрія Свища, голови єпархіяльної комісії для сприяння єдності між християнами, отця-ліцензіата Романа Бойчука, отця Михайла Малковича, отця Петра Лащевського, отця В’ячеслава Ляшенка та духовенства ПЦУ.

На заході були присутні представники міської влади, громадськість міста, інтелігенція та члени братерської організації «Лицарі Колумба».

Після закінчення Панахиди, Архиєрей звернувся до присутніх:

«Нагадуючи про тяжкі сторінки нашої історії, біля меморіалів жертвам Голодомору ми ставимо запитання: Чому? Як сталося, що наша нація пережила трагедію, коли мільйони помирали від голоду?

Відповідь складна і водночас проста. Трагедія сталася, бо народ утомився й пішов на компроміс із ворогом. Це почалося ще у 1920–1921 роках, коли спроби повстань проти більшовиків зазнали поразки, і люди змирилися з окупацією. Українізація того часу підманула багатьох: інтелігенція вірила обіцянкам, селяни сподівалися стати справжніми господарями, але реальність виявилася зовсім іншою.

Сталінські репресії знищили інтелігенцію, далі — селянство, а згодом і тих, хто намагався поєднати комунізм із патріотизмом. Тисячі розстріляних змінилися мільйонами загиблих від голоду. Народ пішов на компроміс із дияволом, а з ним домовлятися не можна».

На завершення Владика Петро додав:

«Ми маємо пам’ятати уроки історії. Компроміс зі злом — це духовна і фізична смерть народу. Тому підтримуймо наше військо, допомагаймо, молімося за наших захисників і тримаймо рубіж. Ворог, який стоїть перед нами сьогодні, ще підступніший, ніж той, що приніс нам Голодомор.

З молитвою в серці та вірою в перемогу тримаймося. Віра — це те, що ніколи не дозволить нам опустити рук».

Відтак присутні поклали запалені свічки та квіти до пам’ятного знаку жертвам Голодомору, вшановуючи їхню пам’ять у молитві та тиші.

Закликаємо усіх сьогодні долучитися до загальнонаціональної акції «Запали свічку пам’яті». Згадайте у своїй молитві про мільйони невинно убієнних. Нехай полум’я свічки стане символом незламного духу нашого народу та віри у перемогу світла над темрявою, добром над злом та вічним життям над смертю.

 

 

Стаття та світлини: Вікторія Ровенчук

Джерело