Вони виконали свій обов’язок. Гідно. Сміливо. Чесно.
У квітні 1986 року першими стали в бій із невидимим, але безжальним ворогом. Щоб зупинити і захистити. Навіть ціною власного життя.
Наші ліквідатори. Честь і слава!
Тоді, 38 років тому, ми ще не знали масштабів катастрофи на Чорнобильській АЕС. Як і приблизно не розуміли її наслідків. Для України, для світу. На тілі нашої країни досі незагоєною раною є Чорнобильська зона.
Здавалося б, цей урок всі мали засвоїти. Однак демократичний світ знову під ядерним прицілом. Уже з боку росії. Наш ворог лишає по собі пустку всюди, де ступає. Перетворює на «зони відчуження» наші міста і села.
Однак ми стоїмо. Бо не можемо і не вміємо інакше. Бо це – наша Батьківщина.
