Проповідь Преосвященного владики Тараса, єпарха Стрийського в Неділю після Богоявлення, 12 січня 2025 року, виголошена в часі Архиєрейської Божественної Літургії в Катедральному храмі Успіння Пресвятої Богородиці в м. Стрию.

Христос рождається!

Всечесні отці, дорогі у Христі брати і сестри!

Ув’язнивши Івана Хрестителя, Ірод Антипа можливо сподівався відновлення відносного спокою на теренах Юдеї та Галилеї. Натомість там з’явився новий пророк – Ісус з Назарету. Однак у порівнянні з проповіддю Івана у його способі діяльності були помітні зміни. Якщо Іван почав своє служіння в пустелі, то Ісус оселився в Капернаумі, «країні молока і меду». Іван залишався на одному місці, а натовпи йшли до нього, Ісус вирішив піти до людей. Однак найбільша зміна відбулася в самому змісті проповіді. Іван проповідував покаяння, сповіщаючи наближення Божого гніву. Ісус теж називав тогочасне покоління «невіруючим» або «перелюбним і грішним», і все ж він провіщав не суд, а рішення Бога про спасіння людини без будь-яких попередніх умов. Іван проповідував, що ми повинні любити Бога, а Ісус проповідував, що Бог любить нас, та пропонував нову пропозицію, оновлене спілкування з Богом через його особу.

Ісус починає свою місію на території, яка не була юдейською. Першими словами його проповіді були: «Покайтеся, бо наблизилося Царство Небесне». Ісус закликає до навернення від минулого до майбутнього, яким є Царство Боже, і означає повноту життя. Проголошував галилейцям прощення, проповідуючи Євангеліє та творячи серед них чудеса, він приніс їм зцілення Це послання мало в серцях галилеян, які чекали, що хтось запалить їхню надію, перетворитися на еліксир життя. Те, що діялося навколо Ісуса, цілком вказує на зв’язок з пророцтвом Ісаї та місіонерським посланням Ісуса до світу. Він зцілює кожного, незалежно від його походження. Євангеліє як нова Божа пропозиція призначене для всіх.

І коли люди почули, як він розповідав про Царство Боже, то захвилювалися. Ісус зміг звільнити їх від обмеженого погляду на життя і зробити їх голодними ще глибшого досвіду Божого Царства. Дуже швидко почали стікатися багато людей з-за кордонів Галілеї, з Єрусалиму, Юдеї, Десятимістя та з-за Йордану. Здається, натовпам людей що приходили до Ісуса, не було кінця.

На початку своєї діяльності Ісус викликав велику симпатію, тому що люди мали зі спілкування з ним велику користь. Ісуса вважали за великого цілителя, посланця Бога, і тому юрми людей пішли за ним. Однак це тривало недовго, тому що перебувати поруч з Ісусом означає розділяти з ним навіть найважчі сторони життя. Люди схильні захоплюватися сильними та харизматичними особистостями, але дуже часто це закінчується лише поверхневим задоволенням. Вони, як нерідко трапляється і з сучасними людьми, «осідлали» для себе хвилю популярності його особистості, радо слухали критичні слова на адресу тих, хто вище, цікаві ідеї, свіжий погляд на життя та філософські дискусії. Та коли справа доходить до «ламання хліба» і запрошення до самопосвяти, то ситуація для них стає набагато складнішою.

Світло, яке засяяло в Галілеї, все ще сяє, тому що Ісус продовжує нести людям надію, зцілення та прощення. Царство Небесне не означає якусь ідеальну державу з процвітаючою економікою, соціальним захистом і досконалою законністю. Ап. Павло говорить: «У Царстві Божому немає їжі та пиття, але є праведність, мир і радість». Праведність, мир і радість є настільки високими цінностями, що їх неможливо повністю досягти на землі. Тому Ісус безупинно закликає «шукати найперше Царства Божого та його правди, а інше додасться нам». А для цього важливо мати добру волю та зростати у щирій вірі.

Ми вже можемо розгледіти прообраз Божого Царства. Воно вступило в історію людей в Особі Божого Слова, яке стало тілом і поселилося між нами. Від тоді Царство Боже розвивається, і в силі Св. Духа ми можемо розпізнати його присутність, яка обновляє світ. І це триватиме до його досконалого здійснення, яке очікуємо в день другого пришестя Спасителя у славі.

Після воскресіння і вознесіння Христос послав нам Святого Духа. Через нього Господь перебуває і діє в Церкві, щоб служити кожному з нас так само тісно і близько, як він служив своїм сучасникам. Він хоче зціляти наші тіла і душі, прагне виправити поранені стосунки та викорінити ненависть і розділення. Бог хоче, щоб ми стали спадкоємцями його Царства. Тому тримаймо очі відкритими, щоб побачити, як він діятиме в нас і в наших сім’ях сьогодні.

Проте, шукаючи Царства Божого, треба докласти максимум зусиль. Не можна покладатися лише на сприятливий збіг обставин. Ці зусилля, якщо вони йдуть рука об руку з Божою волею і підкріплені наполегливою молитвою, є, незалежно від кінцевого результату, заслугою самі по собі. Щире шукання Божого Царства, хоча воно й нелегке, є доброю основою упорядкування усіх вимірів особистого життя. Наш успіх прямо пропорційний глибині цих зусиль. Це стосується кожного з нас. Якщо ми хочемо прожити своє життя розумно і досягти вічного спасіння, тоді завжди дотримуймося принципу: шукаймо спочатку Божого Царства та його справедливості, щоб все інше додалося нам. Амінь.

Джерело