Вкрай важливо саме в цей час дати дітям, а зрештою й дорослим, всі можливі засоби для зростання в духовній опіці. Помилково є казати, що наші діти – це наше майбутнє. Вони також і наше унікальне теперішнє! А від того, що ми вкладаємо в їхні серця зараз, залежатиме, що суспільство буде пожинати пізніше.

Такі слова промовив у часі інтерв’ю о. Андрій Жук, шкільний капелан Івано-Франківського ліцею №23 ім. Романа Гурика. Про служіння у закладах освіти, сучасні виклики для школярів та шляхи до їх здолання — читайте у матеріалі Христини Гаманюк для часопису “Нова Зоря”.

– Розкажіть кілька слів про себе. Як Ви стали на шлях шкільного капеланства?

– Мене звати о. Андрій Жук, здійснюю своє душпастирське служіння в богослужбовій каплиці блаженної Йосафати Гордашевської Західного протопресвітеріату м. Івано-Франківськ. Окрім того, працюю викладачем в декількох навчальних інституціях, зокрема у ліцеї № 23 ім. Романа Гурика, де також виконую служіння шкільного капелана.

З 2022 року, з благословення ректора Івано-Франківської духовної семінарії прот. Тараса Путька, маючи відповідну вищу педагогічну освіту, окрім богослів’я, я також здобув фах викладача-історика, розпочав свою працю на освітянській ниві на посаді педагога-організатора ліцею № 23 ім. Романа Гурика. Невдовзі мене перевели на посаду вчителя історії та основ християнської етики.

Такий стан речей дозволив мені сповна зануритися в атмосферу великої шкільної родини, в якій було приблизно 2000 учнів та понад 200 працівників, відчути духовні потреби здобувачів освіти та колективу загалом. Розпочавши працю, я зрозумів, що Бога тут шанують: учні виховані, учителі доброзичливі, адміністрація завжди підтримує духовні ініціативи, уроки християнської етики проводяться на належному рівні, активно діє молитовна група тощо. Однак час від часу в нашій спільноті «проростав кукіль» (Мт. 13:24-30) у різних проявах людської немочі. І щоб більше духовно збагатитися в боротьбі зі злом, наприкінці 2023 року прийшла добра ініціативна відправляти Божественну Літургію в закладі освіти. Заручившись схвальною позицією дирекції закладу та підтримкою вчителів, отримавши благословення від Архієпископа і Митрополита Івано-Франківського Владики Володимира Війтишина, вже понад рік в ліцеї № 23 прогресивно впроваджується програма шкільного капеланства.

— Що входить в основні обов’язки шкільного капелана? Які несподівані відкриття ви зробили для себе, працюючи з дітьми в школі?

— Одним із основних обов’язків освітнього капелана є бути поруч з учасниками освітнього процесу. На власному досвіді пересвідчився, що постійна присутність духовної особи в закладі освіти здатна робити неймовірні зміни в поведінці дітей, ставленні один до одного, пізнанні Бога. Недостатнім буде час від часу навідуватися до школи. Я вважаю, що шкільний капелан повинен бути до диспозиції потребуючих бодай декілька годин щодня. Розумію, що без належного забезпечення це важко реалізувати, однак в цьому ракурсі працюють відповідні структури Церкви і їхня праця заслуговує великої похвали.

Роздумуючи над різними аспектами навчально-виховного процесу в школі, я дійшов висновку, що наші учні спраглі Бога, щирого спілкування, підтримки збоку. Навіть, будучи бешкетниками, вони, як правило, так висловлюють бажання звернути увагу до їх особистості.

Моїм найбільшим відкриттям у праці з дітьми є переконання, що вони є добрими та щирими, однак недолюбленими! Брак любові, поваги, терпеливості породжує злі наміри та спонукає до лихих вчинків, таких як цькування, насмішки, рання злочинність чи вияви булінгу. Духовне виховання, щире спілкування та турботу часто люди замінюють матеріальними заохоченнями, і це збільшує духовну рану суспільства. Саме тому потрібно особливу увагу звертати спершу на виховний чинник майбутнього покоління, бо інтелектуальний розвиток без моральних цінностей значення не матиме. Для цього в закладах освіти потрібні капелани – щоб почути, зрозуміти, підтримати, а найголовніше – допомогти зустріти Живого Бога.

– Як Ви вважаєте, чому важливо мати духовну підтримку в школі? Як Ви співпрацюєте з іншими працівниками навчального закладу?

– Безперечно школа є місцем, де учасники освітнього процесу проводять левову частину свого дня: уроки, група продовженого дня, гуртки, тренування тощо. Духовна підтримка в школі є важливою, оскільки вона допомагає учням справлятися з життєвими викликами. Так, шкільний капелан не здатен вирішити всі проблеми, але він може допомогти дітям не здаватися перед труднощами, своєю порадою та настановою дати їм силу йти вперед, навіть у складних ситуаціях.

Очевидним явищем є те, що для активної реалізації програми шкільного капеланства повинна бути тісна співпраця між капеланом та адміністрацією, учителями, батьками, владою. З дозволу дирекції та благословення Митрополита Володимира, щопонеділка, на початок і на завершення навчального року, а також з нагоди великих свят відправляється Божественна Літургія; щодня в кабінеті християнської етики лунає тиха щира молитва на вервиці; проводяться Дні духовної віднови в часі Великого посту, у проведенні яких активно допомагають отці та сестри Згромадження Воплоченого Слова; лунає гучна розколяда, відбуваються душпастирські відвідини за участі священників парафії Різдва Христового м. Івано-Франківськ. Наголошую, що участь у даних духовних практиках є абсолютно добровільною та проводиться в позаурочний час, дотримуючись норм законодавства України та з погодженням з керівництвом. Окрім того, співпраця проявляється у проведені спільних духовно-просвітницьких заходів та зустрічей, у яких беруть участь всі зацікавлені працівники.

— Як Ви вважаєте, які духовні потреби найчастіше відчувають сучасні діти?

— Сучасні діти, на моє переконання, найчастіше відчувають потребу в любові та прийнятті, адже їм важливо знати, що їх цінують безумовно. Вони шукають сенс життя, ставлять запитання про своє призначення та прагнуть розуміння глибших істин. Їм мало почути відповідь на свої запитання, на кшталт: «Бо так я сказав». Вони хочуть аргументації. Діти особливо чутливі до справедливості, болісно реагують на неправду та прагнуть бачити добро навколо себе. Вони також потребують духовних орієнтирів – взірців для наслідування, які допоможуть їм розрізняти добро і зло. І тут вкрай необхідна особа капелана, який сам навчився розрізняти ці пріоритети. Важливим є й усвідомлення можливості прощення та примирення, адже помилки неминучі, і дітям необхідно відчувати, що їх можна виправити. Крім того, вони прагнуть надії та підтримки у складні моменти, щоб мати впевненість у завтрашньому дні.

— Які Ваші мрії та сподівання щодо розвитку шкільного капеланства в нашому місті й загалом в державі?

— Найголовнішою моєю мрією залишається тверде бажання – щоб всі діти прийшли до істинного пізнання Бога, а звідси і сформується правильна духовно-моральна позиція гідного християнина та громадянина України.

А на завершення о. Андрій додає, що завжди потрібно пам’ятати, що правильне виховання починається в сім’ї. І відповідальність за духовний розвиток дітей, а згодом і суспільства, несуть в першу чергу батьки.

Департамент інформації Івано-Франківської Архієпархії УГКЦ

Джерело