Архиєпископ і митрополит Тернопільсько-Зборівський Теодор Мартинюк долучився в Тернополі до акції «Доба», яку організували члени Спілки української молоді. Близько 40 учасників із 5 областей зібралися у Музеї політв’язнів, щоби провести 24 години в казематах колишнього слідчого ізолятора КДБ у Тернополі. Так вони щороку вшановують пам’ять героїв, які загинули в боротьбі за незалежність України.

Про це повідомляє пресслужба Тернопільсько-Зборівської архиєпархії.

Під час традиційних гутірок владика спілкувався із хлопцями та дівчатами, відповідав на їхні запитання, давав поради.

«Тут у стінах, які увібрали в себе біль і страждання українського народу, українських патріотів є атмосфера, у якій молоде покоління може не тільки здобувати знання і розуміння того, що є Україна, що таке бути патріотом, а й відчути це. Це дуже важливо, адже молодим особам запам’ятається на все життя цей досвід», — зазначив єпископ.

Ірина Черноморець розповіла, що приїхала на акцію зі Львова: «Я в Тернополі вперше на цій акції. Я багато про неї чула і хочу також до неї долучитися і проникнутися тим. Мене цікавить сама історія. За те, що ти міг вільно говорити, вільно висловлювати свою думку, висловлювати свою проукраїнську позицію, тебе затримували», — сказала п. Ірина.

Співорганізатор заходу Ростислав Глущак розповів, що таку акцію вшанування пам’яті Героїв проводять понад 20 років: «Цей захід загалом присвячений Героям Крут і всім політв’язням, усім героям, які поклали свої життя за вільну Україну. Його мета цього початково задумувалася так, щоб хоч якось частково усвідомити, як людям було перебувати у стінах того колишнього слідчого ізолятора КДБ. Оце і є якраз час на роздуми, час, щоб побути зі собою, зрозуміти, що було в цих стінах».

Учасники акції розповіли, що відчули під час перебування в камерах, де колись утримували політв’язнів. «Насправді, це все дуже складно переживати, відчувати. Це навіть неможливо уявити. Історія циклічна, як ми знаємо. Вона постійно повторюється. І ті політв’язні, які тут сиділи, десь те саме переживають наші воїни, які потрапили в полон. Перебуваючи тут, можна хоча б наблизитися до того, що вони відчувають і ніби віддячити їм таким способом за те, що вони віддають свої життя за нашу незалежність», — розповіла Анна Бевза.

«Відчуваю самотність, безнадійність. Що може бути гірше, коли ти відчуваєш біль за те, що ти ніяк не можеш допомогти своїм побратимам, якщо ти тут на самоті сидиш?» — сказав Святослав Литвин.

Тернополянка Магдалина Липовецька участь в акції бере вдруге: «Це момент, щоб відчути відповідальність. Відчути відповідальність перед нашими сучасними воїнами, які захищають зараз нас на фронті, перед СУМівськими бійцями і всіма іншими. Перед людьми, які сиділи тут багато років тому, щоби створити певні такі містки в історії, певний зв’язок між часами».

Департамент інформації УГКЦ

Джерело