Електронний кабінет

З 1 січня 2025 року розпочалось декларування доходів, отриманих фізичними особами у 2024 році. Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Усі громадяни щороку подають до податкових інспекцій за місцем проживання декларації про свій майновий стан та доходи за минулий рік у порядку, встановленому законом.

Основні випадки подання податкової декларації про майновий стан і доходи (далі – Декларація):

отримання окремих видів доходів, що не підлягають оподаткуванню при виплаті, але не звільнених від оподаткування);
отримання доходів від особи, яка не є податковим агентом (від інших фізичних осіб (резидентів або нерезидентів);
іноземні доходи;
для отримання податкової знижки.
Зобов’язані подавати Декларацію також:

фізичні особи, які отримують доходи від підприємницької діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування;
фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність ;
іноземці, які за результатами звітного року набули статус резидента України мають відобразити доходи з джерелом їх походження в Україні та іноземні доходи;
платники податку на доходи фізичних осіб – резиденти, які виїжджають за кордон на постійне місце проживання, не пізніше 60 календарних днів, що передують виїзду.
03 березня 2025 року до Голованівської ДПІ звернувся громадянин, який здійснює волонтерську діяльність на території Голованівського району, щодо надання допомоги у поданні декларації про майновий стан та доходи.

Працівниками центру обслуговування платників Яворівської ДПІ було надано консультацію щодо заповнення та подання декларації про майновий стан через Електронний кабінет податків, а також роз’яснено про декларування щодо волонтерів-благодійників .

Так, волонтерам — благодійникам, які зареєстровані у реєстрі волонтерів та отримують благодійні внески від фізичних осіб – резидентів чи нерезидентів, необхідно подати податкову декларацію про майновий стан і доходи до 01 травня 2025 року. У декларації відображають усі кошти, які надійшли на рахунок упродовж звітного періоду.

Оподаткуванню не підлягають суми коштів, які надійшли на рахунок благодійника і в подальшому були виплачені у вигляді благодійної допомоги на користь учасників бойових дій — військовослужбовців, працівників силових структур, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України тощо, які задіяні у відсічі російської агресії, або на благо членів сімей учасників бойових дій. Не підлягають також оподаткуванню кошти, які було використано на користь фізичних осіб, які мешкають (мешкали) на території населених пунктів, в яких проводяться (проводилися) бойові дії, та/або які вимушено покинули місце проживання у зв’язку з проведенням бойових дій у таких населених пунктах. Поряд з цим, благодійникам слід забезпечити документальне підтвердження витрат. Отримані благодійні внески, а також інші доходи, які не включають до розрахунку загального річного доходу відповідно до статті 165 ПК, відображають у рядку 11.3 розділу III «Доходи, які не включаються до загального річного оподаткованого доходу» майнової декларації.

Подати декларацію можна декількома способами. Кожен може обрати зручний для себе:

▪ особисто або уповноваженою особою;

▪ поштою з повідомленням про вручення та описом вкладення не пізніше ніж за 5 днів до закінчення граничного строку подання;

▪ в електронній формі. До речі це найбільш зручна форма. Для цього потрібно лише мати кваліфікований електронний підпис (так званий електронний ключ) та доступ до мережі Інтернет.

Як подати:

▪ через електронний кабінет платника;

▪ через мобільний застосунок Моя податкова.

Сервіси ДПС дозволяють частково автоматично заповнювати декларації на підставі облікових даних платника, відомостей про отримані доходи, які є у Державному реєстрі фізичних осіб — платників податку, та відомостей про об’єкти нерухомого чи рухомого майна. Це значно спростить процес.

У Яворівській ДПІ було проведено сеанс телефонного зв’язку «гаряча лінія», на тему: «Комплаєнс – ризики в системі адміністрування податків»

З метою забезпечення об’єктивного інформування платників податків та проведення роз’яснювальної роботи про реалізацію експериментального проекту щодо функціонування системи управління податковими ризиками (комплаєнс – ризиками), начальнильником Яворівської ДПІ Головного управління ДПС у Львівській області Петро Шотом проведено сеанс телефонного зв’язку «гаряча лінія», на тему: «Комплаєнс – ризики в системі адміністрування податків».

Під час телефонного зв’язку розглядалося питання: «Корпоративний, фінансовий та інші види комплаєнсу. Відповідальність працівників за порушення комплаєнс-процедур».

Побудова бізнесу, а особливо середнього або великого — це багатокроковий і складний процес. Водночас не менш важливим і складним етапом розвитку є забезпечення стабільності побудованого бізнесу і сталості його функціонування. Система повинна працювати самостійно і безперервно, тільки тоді бізнес зможе надалі масштабуватися й працювати як єдиний організм.

Одним із важливих інструментів для забезпечення стабільності бізнесу є комплаєнс у різних його проявах. Для сучасного бізнесу, що прагне довгострокового успіху, комплаєнс є не просто формальністю, а необхідністю.

Compliance (або комплаєнс) на підприємствах — це система заходів, правил і процесів, які забезпечують відповідність діяльності компанії внутрішнім політикам, законам, стандартам і нормативним вимогам. Мета комплаєнсу — запобігти порушенням, зменшити ризики та створити етичну культуру на підприємстві.

Отже, комплаєнс потрібен для захисту бізнесу від викликів ззовні (тобто уникнення порушень законодавства працівниками і підприємством), і зсередини (створення корпоративної культури, дотримання працівниками інструкцій, політик, інших регуляторних документів підприємства).

При цьому для ефективного впровадження комплаєнсу і виконання ним своїх функцій важливо мати глибинне розуміння його цінності, а також будувати комплаєнс саме як систему. Тобто не просто запроваджувати інструкції та накази, а детально пропрацьовувати кожен внутрішній документ і правило в розрізі таких запитань:

1.  Яку мету переслідує документ чи правило?
2. Наскільки він зрозумілий для виконання? Чи є неточності/простір для різного трактування тощо?
3. Які передбачені наслідки за порушення встановлених правил?
4. Хто відповідає за дотримання комплаєнс-процедур, який статус і повноваження цієї людини?

Тож розглянемо систему комплаєнсу на підприємстві, з чого вона складається. При цьому пам’ятаймо, що кожен бізнес індивідуальний, а запропонований перелік уніфікований. Для якогось бізнесу варто впроваджувати додаткові інструкції, а хтось може обмежитися двома-трьома пунктами, і це забезпечить бізнесу достатній захист.

Фінансовий комплаєнс

Перше, що є важливим для будь-якого бізнесу – це фінанси і забезпечення здорового фінансового становища. Йдеться, зокрема, про:

– своєчасне і коректне подання фінансової звітності;

– своєчасну і відповідну законодавству сплату податків і зборів;

– контроль за оплатами, фінансовими потоками;

– внутрішню звітність і можливість аналізу важливих для керівництва показників без їх штучного викривлення/змін тощо;

Для забезпечення цієї мети зазвичай компанії запроваджують інструкції платежів, матриці погодження платежів, додаткові точки контролю при ініціюванні та проведенні платежів, інструкцію про проведення закупівель/продажів тощо. Саме чіткі правила щодо погодження і розпорядження фінансами дають змогу мінімізувати корупційні ризики, забезпечити контроль за кеш-флоу і, як наслідок, ефективніше використовувати грошові кошти.

Наприклад, компанія може багато боротися при проведенні переговорів із постачальником і домовитися про відстрочку оплати. Але це буде марними зусиллями, якщо дата оплати не контролюється, і оплата проводиться як тільки отримано рахунок або первинний бухгалтерський документ.

Так само не варто допускати і прострочень оплат, що може призвести до штрафних санкцій і подальшої негативної зміни договірних умов для підприємства.

Загалом на прикладі фінансового комплаєнсу і запропонованого прикладу добре розкривається визначення комплаєнсу (від слова comply — відповідати). Тобто запровадження інструкцій повинно забезпечити відповідність договірним умовам, іншим правилам і процедурам.

Забезпечення фінансового комплаєнсу зазвичай покладається на фінансового директора/головного бухгалтера/іншого співробітника, який має повний доступ до платіжної інформації, первинних документів і необхідну компетенцію для перевірки інформації та вчинення необхідних дій для зупинення порушень.

Корпоративний комплаєнс

Найбільш розповсюджена форма комплаєнсу, яку часто запроваджують як данину моді й сьогоденню, а не як ефективний інструмент управління компанією. При цьому потенціал корпоративного комплаєнсу величезний.

Корпоративний комплаєнс — це система, яка допомагає компанії:

– уникати юридичних ризиків (штрафів, судових позовів);

– підтримувати репутацію як етичної організації;

– створювати прозоре та ефективне середовище всередині компанії.

Основою корпоративного комплаєнсу є кодекс етики. Це базовий документ, який визначає принципи та цінності компанії. Він може містити положення про уникнення конфлікту інтересів, недопущення дискримінації та утисків на робочому місці та в робочому середовищі, етичну поведінку в бізнесі (наприклад, у відносинах із партнерами та клієнтами) та на робочому місці.

Загалом частою практикою є виділення окремо політики про протидію хабарництву і конфлікту інтересів, політики про забезпечення рівності, політики про користування соціальними мережами тощо. Усі ці питання можуть бути описані в межах кодексу етики.

Моя особиста думка, яка базується на практичному використанні різних підходів у комплаєнсі на підприємствах, полягає в тому, що набагато ефективніше впроваджувати якомога меншу кількість документів з якомога більшим змістом. Причина полягає в тому, що працівникам елементарно простіше слідувати одному зводу правил, ніж розбивати правила на багато документів.

Отже, як основу комплаєнсу на підприємстві кодекс етики варто розглядати з погляду фіксації всіх основних правил, принципів, моральних аспектів і правил поведінки на підприємстві. Це допоможе об’єднати людей спільними цілями, принципами, зблизити працівників на основі спільних ідей і правил, що в результаті забезпечить саморегуляцію на підприємстві. Тобто при ефективному впровадженні працівники випрацюють культуру нульової толерантності до порушень і самостійно будуть забезпечувати екосистему всередині компанії. Надалі це допомагає бренду роботодавця, сприяє мінімізації конфліктних ситуацій між працівниками і підвищенню ефективності роботи компанії як такої.

Звісно, це непростий, іноді навіть конфліктний процес, адже стандарти і правила, а особливо моральні різні у кожної людини. Але метою тут має бути не зробити всіх людей однаковими, а об’єднати їх на основі спільних рис, які є важливими для кожного конкретного бізнесу. Іншими словами, для сфери обслуговування важливо, щоб люди були об’єднані спільним стандартом якості обслуговування, привітності тощо. А в бізнесі, де важливим є вміння ставити жорсткі кордони і вміти досягати результату в конфліктних ситуаціях і під тиском, спільні якості та принципи для роботи будуть радикально іншими.

Але так чи інакше, світ рухається і вже прийшов до того, що клієнти купують не продукт або послугу, а бренд. І саме тому, купуючи бренд, споживач впевнений, що незалежно від країни, величини свого запиту тощо він отримає належний рівень обслуговування, не нижчий за певний сталий стандарт.

Саме завдяки тому, що працівники сильних всесвітньо відомих брендів об’єднані спільними цінностями, рівень обслуговування і системність роботи компаній завжди є сталими, незалежно від культури певної країни діяльності, імені того чи іншого працівника тощо.

Інші види комплаєнсу

Залежно від специфіки роботи тієї чи іншої компанії можуть бути спеціальні правила і вимоги, яких повинно дотримуватися підприємство.

Це може бути екологічний комплаєнс, санкційний комплаєнс, комплаєнс правилам захисту персональних даних, комплаєнс специфічним законодавчим нормам, особливо якщо компанія здійснює діяльність, що підлягає ліцензуванню, тощо.

Тобто можливості для регуляції компанією своєї діяльності неосяжні й обмежені лише здоровим глуздом, а також розумінням того, що для ефективного впровадження правил та інструкцій їхня кількість повинна бути такою, що дозволяє працівникам дійсно їх запам’ятати і використовувати. Тобто кожен документ має переслідувати чітку мету і бути необхідним. Звичайне копіювання всіх норм законодавства є не тільки неефективним, а і шкодить засвоєнню працівниками по-справжньому важливих специфічних правил і принципів підприємства.

Як контролювати?

Звісно, важливим завданням для бізнесу є створення певних правил, культури і принципів. Однак на створенні та впровадженні правил процес не зупиняється. Не менш важливим є забезпечення ефективності цих правил, їх обов’язковість і контроль за їх дотриманням. Отже хтось повинен дійсно контролювати актуальність правил, їх дотримання, своєчасне уточнення тощо. Для цього існує посада комплаєнс-офіцера.

Комплаєнс-офіцер — це спеціаліст, який відповідає за впровадження, моніторинг і контроль дотримання комплаєнс-політик у компанії. Він є ключовою фігурою в побудові системи комплаєнсу, виступає посередником між керівництвом, працівниками та зовнішніми регуляторами. При цьому є непоодинокі випадки, коли позиція комплаєнс-офіцера є допоміжною і його завдання виконуються юристом, фінансовим директором, головним бухгалтером або іншим працівником. Так чи інакше, це має бути людина, яка детально знає всі процеси в компанії, розділяє і пропагує цінності й принципи, а також користується повагою та довірою від колег. Такий працівник повинен знати законодавство, мати аналітичні здібності для оцінки ризиків, а також високі комунікативні навички.

Відповідальність за порушення

Компанія, яка нехтує комплаєнс-процедурами, має підвищені ризики потрапити під фінансові санкції з боку контролюючих органів або контрагентів, ризик репутаційних втрат, потраплянь у скандали тощо.

При цьому після імплементації комплаєнс-процедур, призначення комплаєнс-офіцера і побудови необхідних процесів для стабільного використання таких процедур постає питання про відповідальність за порушення, які можуть статися. Відповідальність працівників за порушення комплаєнс-процедур залежить від тяжкості порушення та його наслідків. Працівник може понести дисциплінарну відповідальність, яка передбачає догану, позбавлення бонусів, зниження посади або звільнення. Якщо порушення завдало компанії фінансових збитків, може застосовуватися матеріальна відповідальність — відшкодування шкоди. У разі порушення закону працівник може нести адміністративну або кримінальну відповідальність, наприклад, за участь у корупційних схемах чи розголошення комерційної таємниці.

У деяких випадках можливі цивільно-правові санкції, наприклад, через укладення контракту, який суперечить інтересам компанії. Роботодавець може ініціювати внутрішнє розслідування, а за результатами передати матеріали до правоохоронних органів. За недотримання політик конфіденційності або захисту даних (наприклад, згідно з GDPR) працівник також може бути притягнутий до відповідальності. Крім юридичних наслідків, репутація працівника може суттєво постраждати, що вплине на його подальшу кар’єру.

Також важливим моментом є відкриті канали комунікації про порушення, за якими працівники можуть повідомити комплаєнс-офіцера або керівництво компанії про ймовірні порушення. Вкрай важливо, щоб людина, яка повідомляє про такі порушення, була захищена від будь-яких переслідувань і відчувала безпеку.

Користуючись усіма наданими порадами, можливо побудувати якісну і стабільну систему комплаєнсу в компанії, яка буде ефективним інструментом для управління бізнесом.

Три основні категорії заходів впливу в системі управління комплаєнс-ризиками

Яворівська ДПІ Головного управління ДПС у Львівській області нагадує, що стратегічна мета управління комплаєнс-ризиками – це постійне підвищення рівня добровільного дотримання платниками податків вимог податкового законодавства шляхом виявлення та визначення пріоритетності ризиків втрати податкових надходжень і впровадження заходів, спрямованих на мінімізацію ризиків

Визначаються три основні категорії заходів впливу в системі управління комплаєнс-ризиками:

► Профілактичні: включають в себе навчання щодо дотримання законодавства та нагадування про майбутні терміни подачі документів

► Допоміжні: включають надання платникам податків у певній галузі інформації про типові помилки у звітності

► Реактивні: включають проведення контрольно-перевірочних заходів, заходів з погашення податкового боргу

Щодо подання звітності і сплати ПДФО та військового збору при зміні ФОПом податкової адреси, пов’язаної зі зміною адміністративного району

Яворівська ДПІ нагадує, що відповідно до п. 177.5 ст. 177 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) фізичні особи – підприємці на загальній системі оподаткування подають до контролюючого органу податкову декларацію про майновий стан і доходи (далі – податкова декларація) за місцем своєї податкової адреси за результатами календарного року у строки, встановлені ПКУ для річного звітного податкового періоду, в якій також зазначаються авансові платежі з податку на доходи фізичних осіб.

Авансові внески з податку на доходи фізичних осіб розраховуються платником податку самостійно, крім випадку, визначеного п.п. 177.5.1 прим. 1 п. 177.5 ст. 177 ПКУ, згідно з фактичними даними обліку доходів і витрат, що ведеться згідно з п. 177.10 ст. 177 ПКУ, без врахування доходів і витрат, визначених абзацом третім п. 177.10 ст. 177 ПКУ, кожного календарного кварталу та сплачуються до бюджету до 20 числа місяця, наступного за кожним календарним кварталом (до 20 квітня, до 20 липня і до 20 жовтня). Авансовий платіж за четвертий календарний квартал не розраховується та не сплачується (п.п. 177.5.1 п. 177.5 ст. 177 ПКУ).

Податковою адресою платника податків – фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі (п. 45.1 ст. 45 ПКУ).

Згідно з абзацом другим частини п’ятої ст. 78 Бюджетного кодексу України від 08 липня 2010 року № 2456-VI із змінами та доповненнями у разі зміни місцезнаходження суб’єкта господарювання та його реєстрації як платника податків за новим місцезнаходженням сплата визначених податковим законодавством загальнодержавних податків і зборів, які розподіляються між державним та місцевими бюджетами, та місцевих податків і зборів здійснюється за місцем попередньої реєстрації платника податків до закінчення поточного бюджетного періоду.

Пунктом 10.13 розд. X Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588 із змінами та доповненнями (далі – Порядок № 1588) визначено, що платник податків, який згідно з п. 10.2 розд. X Порядку № 1588 має сплачувати за попереднім місцезнаходженням податки і збори, які розподіляються між державним та місцевими бюджетами, та місцеві податки і збори, після взяття на облік в контролюючому органі за новим місцезнаходженням (основне місце обліку) обліковується до кінця бюджетного періоду (календарного року) в контролюючому органі за попереднім місцезнаходженням (неосновне місце обліку) із відповідною ознакою.

Пунктом 10.2 розд. X Порядку № 1588 встановлено, що у разі зміни місцезнаходження суб’єкта господарювання та його реєстрації як платника податків за новим місцезнаходженням сплата визначених податковим законодавством загальнодержавних податків і зборів, які розподіляються між державним та місцевими бюджетами, та місцевих податків і зборів здійснюється за місцем попередньої реєстрації платника податків до закінчення поточного бюджетного періоду.

Якщо внаслідок зміни місцезнаходження юридичної особи або фізичної особи – підприємця змінюється територія територіальної громади, такий платник податків обліковується:

із визначенням кодів територій територіальної громади згідно з КАТОТТГ за попереднім та новим місцезнаходженням платника податків;

до закінчення бюджетного періоду з ознакою щодо сплати за попереднім місцезнаходженням податків і зборів, які розподіляються між державним та місцевими бюджетами, та місцевих податків і зборів.

Пунктом 4 розд. І Інструкції щодо заповнення податкової декларації про майновий стан і доходи, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 02.10.2015 № 859 зі змінами і доповненнями (далі – Інструкція № 859) передбачено, що фізична особа – платник податку (фізична особа – резидент, яка отримує доходи як із джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа – нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні) подає податкову декларацію за звітний (податковий) період в установлені ПКУ строки до контролюючого органу за своєю податковою адресою (за якою її взято на облік як платника податку у контролюючому органі). Платники єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – єдиний внесок) подають розрахунок про нарахування єдиного внеску в складі податкової декларації у випадках, визначених Законом України від 08 липня 2010 року № 2464 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» із змінами та доповненнями у строки та порядку, встановлені ПКУ.

Податкова декларація складається з восьми розділів, які подаються на одному двосторонньому аркуші формату A4, та дев’яти додатків до неї, що містять розрахунки окремих видів доходів (витрат) та сум нарахованого єдиного внеску (п. 1 розд. ІІ Інструкції № 859).

Отже, у разі зміни податкової адреси, пов’язаної зі зміною адміністративного району фізична особа – підприємець на загальній системі оподаткування:

– подає податкову декларацію з додатками за новим місцезнаходженням;

– сплачує податок на доходи фізичних осіб та військовий збір до відповідних бюджетів за попереднім місцезнаходженням до закінчення поточного бюджетного року.

Джерело