У кожному русі, у кожному подиху цього дня – глибока шана. У кожному слові – біль, що ніколи не згасне.

Згадуємо тих, хто став вище страху. Хто, знаючи про загрозу, не відступив. Хто став щитом для країни. Тих, хто загинув, але не скорився. І саме сьогодні їхні родини приймають нагороди – свідчення незламної сили духу та вічної пам’яті.

У Долині разом з заступником голови обласної державної адміністрації Віталієм Ільчишиним, за участю обласного центру комплектування та соціальної підтримки вручили ордени та медалі родинам полеглих захисників, за їхню особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов’язку.

Присутні хвилиною скорботи вшанували пам’ять загиблих захисників і захисниць і спільно з духовенством помолилися за упокій душ воїнів-Героїв, які віддали свої життя за свободу і незалежність Української держави. Священнослужителі освятили відзнаки та подякували родинам наших захисників за подвиг їхніх мужніх синів та батьків.

Відтак відбулося вручення відзнак родичам загиблих воїнів.

Зокрема, орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня нагороджено (посмертно):

старшого лейтенанта Гудака Олега Миколайовича;

сержанта Гецка Назара Степановича;

орденом «За мужність» ІІ ступеня (посмертно):

старшого солдата Хандія Василя Петровича;

орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно):

старшого солдата Петріва Дмитра Михайловича;

солдата Лучинчина Ігоря Богдановича;

солдата Пасюту Дмитра Леонідовича;

солдата Бойчука Ігоря Йосиповича;

солдата Федоріва Олега Васильовича;

солдата Березу Володимира Васильовича;

старшого солдата Мердуха Юрія Васильовича;

солдата Яценка Сергія Петровича;

солдата Гурина Ігоря Леонідовича;

сержанта Васька Михайла Васильовича;

медаллю «За військову службу Україні»

солдата Грицака Віталія Михайловича.

Медаллю «За заслуги перед Прикарпаттям» (посмертно) нагороджено:

старшого лейтенанта Алексашкіна Олександра Олеговича;

старшого солдата Андрейка Андрія Євгеновича;

лейтенанта Бардзія Василя Ігоровича;

старшого солдата Варика Сергія Степановича;

сержанта Васька Михайла Васильовича;

солдата Воронцова Миколу Юрійовича;

старшого лейтенанта Галича Андрія Михайловича;

солдата Голосного Андрія Геннадійовича;

старшого солдата Гончаренка Олега Михайловича;

старшого солдата Гринчишина Романа Ярославовича;

сержанта Гурина Ігоря Леонідовича;

молодшого сержанта Данилюка Сергія Івановича;

солдата Знака Олександра Едуардовича;

головного сержанта Коваля Петра Богдановича;

старшого сержанта Крошнея Дмитра Михайловича;

солдата Пилипіва Мирослава Вікторовича;

старшого сержанта Пристая Віталія Ярославовича;

солдата Ревчука Романа Миколайовича;

матроса Савчина Ігоря Михайловича;

солдата Юрківа Юрія Васильовича;

солдата Антипова Олега Ігоровича;

солдата Бучка Ярослава Дмитровича;

солдата Даниліва Михайла Богдановича;

старшого солдата Данківа Івана Остаповича;

солдата Квецка Руслана Михайловича;

старшого солдата Коса Андрія Васильовича;

солдата Стасіва Володимира Володимировича;

солдата Тимочка Андрія Дмитровича;

солдата Юсипа Петра Івановича.

Схиляємо голови не лише в скорботі, а й у вдячності. Бо вони показали, що таке справжній героїзм – не голосний, не виставлений напоказ, а щирий, внутрішній, нескорений.

Їхній героїзм – це компас для нас усіх. Це приклад. Це виклик – бути достойними їхньої жертви.

Нехай їхні імена живуть вічно.
Хай їхній дух підтримує кожного, хто сьогодні тримає зброю.
І нехай кожне серце, яке здатне битися за Україну, пам’ятає: ми живі – завдяки Героям.

Слава Україні! Героям – вічна пам’ять і слава!..

Джерело