У період з 14 по 16 квітня, брати-семінаристи Івано-Франківської духовної семінарії ім. свщмч. Йосафата мали нагоду духовно відновитися, щоб увійти у містерію роздумів про Господні страсті, а опісля з піднесеним духом зустріти торжественний празник Воскресіння Ісуса Христа. Провідником Великопісних реколекцій став Владика Максим Рябуха, СДБ, Екзарх Донецький.

Про це пише інформаційний центр ІФДС.

Дні духовної віднови розпочалися 14 квітня з представлення братії реколектанта о. Тарасом Путьком, ректором семінарії.

БІЛЬШЕ — Бути невтомними людьми молитви: Владика Максим Рябуха провадитиме Великопісні реколекції для семінарійної спільноти

У програмі реколекцій — глибокі науки на різні теми від Владики Максима, духовні розмови, сповідь, великопісні богослужіння добового кола, Літургія Напередосвячених Дарів та молитовні розважання.

У II науці, яка відбулася 14 квітня, Владика Максим звернув увагу на Бога як люблячого Батька, Який обіймає нас своєю безмежною любов’ю, завдяки чому ми стаємо улюбленими Його синами: «Любити понад усе – це неймовірна велич. Бог усвідомлює, що наше життя є відблиском життя Ісуса Христа, коли ми любимо… Тому потрібно усвідомити, як багато зусиль необхідно для того, щоб дійсно відчувати цю всеохоплюючу любов і ділитися цим Божим даром з іншими», — сказав Владика Максим.

Цього ж дня у семінарійному храмі відбулася Архієрейська Літургія Напередосвячених Дарів, яку очолив Владика Максим Рябуха у співслужінні отців проводу семінарії. Моління своїм співом супроводжувала вокальна формація «Ладан» храму святої великомучениці Параскеви, що у с. Опришівці, під диригуванням о. Тараса Огара, сотрудника парафії.

Увечері першого дня духовної віднови Архієрей виголосив III науку, у якій глибоко заторкнув сенс покликання до священства й до монашества. «Ми з вами тут, у семінарії, тому що Хтось [Бог](прим. ред) “вкрав” наше серце», — цими словами Владика підкреслив те, що покликання не просто так виникають у серцях братів-семінаристів, адже їх кличе Сам Господь.

Наступного дня, Владика Максим у IV науці продовжив свої роздуми щодо стосунків людини з Христом: «Досвід дотику Бога до твого життя завжди переображує тебе. Кожен з нас, пригадуючи події свого життя, пам’ятає про світлі моменти, у яких відчуває, що Бог є поруч із ним. Господь насправді нас огорнув своїм теплом, любовʼю, і в той момент щось почало змінюватись і наповнювати наше життя сенсом».

У V науці Владика Максим розглянув тему «Мої стосунки з ближнім». Зачитуючи Архієрейську молитву Ісуса Христа, реколектант підкреслив цінність єдності: «Щоб усі були одно, як ти, Отче, в мені, а я в тобі, щоб і вони були в нас об’єднані; щоб світ увірував, що ти мене послав» (Ів. 17:21).  

«Для Бога єдність — це не філософська категорія, але те, що творить Його сутність. Єдність без Бога ніколи не досягається, без Нього її не існує, Без Нього все — пустота. Єдність є важливим життєтворчим елементом кожної людини», — зазначив Владика Максим.

Розповідаючи про цінність стосунків з ближніми, яких ми зустрічаємо на нашому життєвому шляху, Владика Максим мовив: «Часом у житті ми зустрічаємо добрих людей, природньо хочеться сказати, що це Божа людина. Добрі люди — це ті, хто вміють побачити, зауважити, прийняти, вміють бути поруч, вміють поділитися не тільки часом, але і думками, теплом, любов’ю».

У VI науці Владика Максим роздумував над темою жертовності. На основі уривку Ів. 10:7–11 Єпископ зазначив: «Покласти життя за овець означає стати дверима, крізь які вівці зможуть заходити, знаходити пасовисько і спасатися». Таким чином, священник, як добрий пастир, повинен постійно жертвувати собою заради людей і розбудови Церкви, адже він є вмістилищем Бога для людей.

У VII науці, яка відбулася 16 квітня, реколектант роздумував про витривалість у служінні. «Двоє учнів Христа, по дорозі до Емаусу відчували шалений біль: вони втратили Того, Який був сенсом їхнього життя. Проте Ісус зустрічає їх і вони діляться повнотою свого життя, а також тим, з чим не дають собі раду. Вони не знають, що з ними говорить Сам Христос, але починають відчувати спокій та мир у своєму серці. Уже згодом зрозуміють, що Вони спілкувалися зі Своїм Спасителем і без страху йдуть проповідувати Його Воскресіння».

У завершальній, VIII науці, Владика Максим роздумував над уривком (Ів. 2:1–12) про весілля в Кані Галілейській. Саме туди була запрошена Марія, тому проповідник звернув увагу на Її постать як тієї, що любить послужити і бути поруч: «Коли дивимося на Богородицю, ми відчуваємо, наскільки сильно людина може довіряти Богові».

«Бути доброю духовною особою означає не робити нічого іншого, як ділитися Богом, Якого ми з вами зустріли, — це є найбільша підтримка, найбільше служіння і найбільша сила тяжіння до Церкви», — підкреслив єпископ Максим.

На завершення реколекцій отець-віцеректор Василь Михнюк від імені всієї семінарійної спільноти подякував Владиці Максиму за проведення глибоких днів віднови духа. Опісля Екзарх Донецький за традицією поблагословив всіх освяченою водою.

Департамент інформації Івано-Франківської Архієпархії УГКЦ

Джерело