Проповідь владики Тараса у Світлий понеділок 21 квітня 2025 року, виголошена під час Архиєрейської Божественної Літургії у прокатедральному храмі святого Миколая у Перемишлянах.

Всечесні отці, дорогі у Христі браття і сестри! Христос воскрес!

У словах благовісті «Христос Воскрес» криється такий глибокий зміст, що його неможливо усвідомити до кінця. З гробу, символу тотального небуття, в усій своїй величі зійшло життя. Тоді коли смерть та пекло самовпевнено вважали, що з Христом вже покінчено, з темряви гробу про них пролунало слово вироку Бога Отця та спалахнуло Божественне сяйво вічного життя.

Христос воскрес не лише як людина, що була мертвою і ожила, але як первісток Божим оправданням оновленого та спасенного людства. Започатковане у воскресінні Спасителя нове життя є Божим даром для всіх людей, бо єдиною метою їх буття є воскресіння до вічного життя в небі.

Христос є втіленим у людську природу Словом Творця, яким Він на початку з нічого покликав до буття все що існує. А як вінець цього творчого діла Господь сотворив людину на свій образ і подобу. Він вдихнув у неї свій віддих життя, яким призначив «вічність» мірою її буття, та надав людині гідність бути «особою». Божою постановою існування людини є незнищимим, а її природа є богоподібною та богоносною, здатною прийняти та перебувати у Бозі. Своєю суттю життя людини та її особиста тотожність визначається стосунком Бого-людської любові, а її призначенням є сопричастя на бутті вічного Бога.

Навпаки, смерть людини не була ні створена, ані бажана Богом. Її породив первородний гріх як наслідок спротиву людини своєму Творцеві. Власною суттю смерті є «буття людини без Бога». Смертельність не спочиває лише в обмеженості часу людського біологічного життя, і вона не касує вічний вимір людського існування. Однак небезпека можливості відійти людині з цього світу непримиреною з Богом, у стані «безбожності», свідомо зігнорувавши його Милосердям, чинить після смерті її особисте існування абсурдним: вона незворотно залишається у стані прокляття «вічної смерті».

То ж що означає Христове воскресіння для нас? «Христос таки справді воскрес із мертвих, первісток померлих. Як бо в Адамі всі вмирають, так у Христі й оживуть усі» каже апостол Павло. Воскресіння стосується усієї особи людини, тому ми вже зараз стаємо учасниками воскресіння по своїй природі та закладеному в нас законі життя. Поки ми живемо в тілі, воскресіння починається нашим примиренням з Богом, звільненням з неволі сил зла наших занапащених гріхом душ, щоб в кінці часів і наші тіла воскресінням постали з тління.

Христове воскресіння є ствердженням невідкличного майбутнього для усіх без винятку людей. Воно запевнює нам вічне життя, яке прийде після життя після смерті. Тоді «тлінне одягнеться в нетління, а це смертне одягнеться в безсмертя», і збудеться написане слово: «Смерть поглинута перемогою… Господа нашого Ісуса Христа».

Воскресіння усіх людей теж буде виконанням вироку останнього Божого Суду, винесеного на підставі особистого та свобідного вибору кожного. Тоді праведники приймуть від Бога славу, щоб споглядати свого Творця «обличчям в обличчя» та пізнавати Його так, як «самі є спізнані». А інші отримають те, що своїм життям свідомо та добровільно заслужили власною «безбожністю». Вони унаслідують «пекло» та існуватимуть назавжди у стані «вічної смерті».

Воскреслий Христос є Альфа і Омега – ствердженням абсолютної влади Бога над всесвітом від його створення аж до завершення. Ним назнаменоване спасіння людини, в якій усе створіння отримає оновлення згідно Божого слова: «Ось творю все нове». Тому, воскресіння Ісуса є відправним моментом для істинного бачення нашого минулого, сучасного та майбутнього. Віра у Воскреслого є не лише згодою з історичною правдою, але і «запорукою того, чого сподіваємося». Він є серцем нашої віри в особисте воскресіння та джерелом сили, яка мотивує проживати своє життя згідно Божої волі і так будувати наше сьогодення. З віри у воскресіння черпаємо відвагу дозволити вести себе Духом Воскреслого, щоб долаючи всі перешкоди, які історія, час та обставини ставлять нам на дорозі життя, успадкувати Боже Царство.

Триваюча агресія російської імперії проти нашого народу мовби віддзеркалює пекельну сутність того, як диявол насильством та брехнею від початку намагається знищити свободу та знівечити богоподібність людини. Ми маємо справу навіть не з ордою загарбників, але з критичною патологією людського розуму та духа, бо їх бузувірство є брутальніше за одержимість.

Як колись злоба людей руками катів розпинала на Голгофі Ісуса з Назарету, а власне самого Бога, так само і російські кати, мордуючи невинних людей створених на образ Творця, теж убивають Бога. Але коли розп’ятий та похований Христос воскрес із мертвих славою Отця, то свою перемогу над смертю та пеклом Він розділив з тими, з ким, та за кого Він терпів і вмирав.

Сьогодні наша дійсність теж більше схожа на страсну п’ятницю, але вона була лише прелюдією Великодня. Тому перед лицем безпрецедентної жорстокості окупантів, слово про воскресіння стає конкретною і жаданою дійсністю, яка запевнює нашу перемогу над московським агресором і утвердження справедливого миру та свободи для Українського народу.

Дорогі в Христі! Сердечно вітаю Вас з величним празником перемоги Божого життя над усім злом, з Христовим Воскресінням. Нехай всемогутній Воскреслий Спаситель кріпить Вас у цей час воєнного лихоліття своєю благодаттю, буде певною опорою у випробуваннях, потіхою у смутках і втратах, та дасть небесне блаженство спочилим у вірі. У воскресінні є дано запевнення, що завжди з кожним з нас та з усіма, хто своєю жертовністю та ціною власного життя стоїть в обороні нашого Українським народом, є наш Бог Спаситель, котрий «смертю смерть подолав». І кожен, хто слухає його слово і вірує у того, хто його послав, вже живе життям вічним, і на суд не прийде, бо від смерті перейде у життя. Амінь. Христос Воскрес!

Джерело