▶️Частина 1. Розстріл, зґвалтування, допити: Історія маріупольчанки, яка пережила знущання російських окупантів…
- Автор допису: Маріупільська міська рада
☝️Марина залишалася у рідному Маріуполі в очікуванні на українських захисників, проте окупанти прийшли до неї з перевірками. Після цього жінка вирішила тікати. Згодом їй довелося повертатися в окупацію, щоб врятувати сина-військового.
💔Свою історію виживання у блокадному місті Марина розповіла УП. Життя. Спочатку у приватному секторі, де мешкала родина, було тихо, проте пізніше в місті зникли зв’язок, світло, вода та газ:
«Люди на нашій вулиці домовилися: якщо прилітає снаряд — усі збігаються, відкопують, рятують».
🕯️Коли поруч 7 березня прилетів перший град, до жінки прийшли сусіди, просили бензин, адже планували виїхати до Дніпра. Їх не зупиняло навіть те, що зеленого коридору не було. 8 березня російські окупанти розстріляли їхню машину. Загинули всі, хто був там: чоловік, жінка, їхня вагітна донька та собака.
😡Коли вода почала закінчуватися, Марина виходила на пошуки. Під час них ставала свідком жахіть російських окупантів. Вона бачила, як вони розстрілюють цивільного чоловіка через куртку, як у працівників заводу Ілліча.
Також окупанти обстрілювали черги людей, які виходили за гуманітарною допомогою.
«Стоїмо за гуманітаркою: дають три морквини, дві картоплини, якусь собачу крупу. Люди збираються — і туди ж летить снаряд. Спеціально, щоб знищити. Приліт — і все, людей 10−15 немає. Де ноги, де руки — не зрозумієш. А собаки розтягували. Бувало, глянеш — біжить із чиєюсь рукою в зубах».
Коли росіяни захопили територію заводу Ілліча, за їжу вони почали залучати місцевих до розброзу завалів. Донька Марини також пішла розбирати.
«Перші дні – начебто нічого. Але на пʼятий день кадировець, який там усім керував, зґвалтував її».
🔎Крім того, жінка з самого початку була під наглядом окупантів через колишнього чоловіка, якому на початку вторгнення допомагала їжею.
«Колишній чоловік завжди був за Росію і кричав — „ось наші прийдуть, буде вам, тікайте“. Коли була фільтрація, він приніс їм телефон з фотографією, де моя дочка із зятем у формі. Розповів росіянам, що ми разом із донькою їздили на акції в Київ, що ми були проукраїнські, за Азов, за нашу армію».
Коли у жінки почалися обшуки, вона зрозуміла, що треба тікати з міста. Проте колона, яка мала їхати в Україну, чомусь поїхала в росію. У липні 2022 року Марина та її доньку заарештували між новоазовськом і таганрогом після чого на них чекав допит… Продовження далі.
Фото української журналістки Вікторії Рощиної для Української правди. Окупанти утримували журналістку у полоні, катували та знущалися над нею. У жовтні 2024 року батьку Рощиної росіяни повідомили про її смерть. Тіло журналістки досі не передали в Україну.