День пам’яті та перемоги над нацизмом у Другій світовій війні – нагадування усьому людству про мільйони загиблих, про страшну ціну перемоги над тоталітаризмом, про мужність і жертовність тих, хто вистояв.

Українці відіграли вирішальну роль у цій перемозі. Майже кожна родина зазнала втрат, кожен населений пункт став свідком страждань і героїзму. Наш народ боровся не лише на передовій – у лавах регулярної армії, в партизанському русі, в тилу ворога. Українська земля стала ареною найкривавіших битв. І сьогодні ми згадуємо всіх, хто загинув, всіх, хто вижив і відбудовував країну з руїн.

Це день не лише пам’яті, а й відповідальності. Ми повинні зберігати історичну правду, не дозволяти спотворювати її чи використовувати в політичних маніпуляціях. Пам’ятаючи минуле, ми маємо бути сильними в теперішньому й впевненими в майбутньому.

На жаль, сьогодні зло знову ступило на нашу землю. Історія повторюється – у нових формах, але з тією ж ненавистю до людської гідності, свободи, права на життя. Російська Федерація, перейнявши найгірші традиції тоталітарного минулого, принесла війну на українську землю. Вона знищує міста, руйнує долі, намагається стерти нашу ідентичність. Але, як і 80 років тому, українці не здаються. Навпаки – об’єднуються, чинять опір і перемагають.

Луганщина, яка вже понад десять років перебуває в умовах збройної боротьби, стала символом незламності. Ми втратили тимчасово контроль над рідною землею, але не втратили духу. Наші громади працюють, наші освітні, медичні, соціальні заклади функціонують у релокації. Ми зберегли людей, зберегли себе – і ми обов’язково повернемося.

Сьогодні, схиляючи голови перед пам’яттю полеглих у Другій світовій війні, ми також висловлюємо безмежну шану героям сучасної боротьби – військовим, добровольцям, медикам, волонтерам, усім, хто наближає українську перемогу.

Світла пам’ять тим, хто не повернувся з фронтів Другої світової.

Вічна слава тим, хто бореться за Україну сьогодні.

Ми перемогли тоді – переможемо й зараз.