Україна, на жаль, є однією із найбільш вразливих до довкіллєвих загроз країн Європи. Ми живемо в умовах війни, яка вже завдала довкіллю катастрофічної шкоди: тисячі гектарів забруднених земель, знищення природоохоронних територій, заміновані ліси, забруднені річки, зруйнована інфраструктура моніторингу та контролю. Зростають ризики для життя мільйонів громадян.

У такій ситуації держава має не зменшувати екологічну інституційну спроможність, а посилювати її. Проте стало відомо про плани створити «Міністерство ресурсів», в яке мають бути інтегровані Мінекономіки, Мінагрополітики та Міндовкілля. Цей намір — інституційна катастрофа для довкілля, національної безпеки та стратегічного курсу держави на європейську інтеграцію.

Міндовкілля — не «ресурсне відомство». Це — ключовий державний орган, що має бути незалежним регулятором, контролером, представником інтересів довкілля та громадського здоров’я. Інтеграція цього міністерства у структуру, яка одночасно відповідає за економіку, аграрну політику та охорону довкілля, означає нівелювання екологічних пріоритетів та постійний конфлікт інтересів у самому центрі прийняття рішень.

Чому це рішення — крок назад?

1.Питання якості довкілля — це питання національної безпеки. В умовах війни та повоєнного відновлення Україна має інтегрувати екологічну політику в усі сфери державного управління, що також є вимогою національного і європейського законодавства. Для цього потрібне сильне, незалежне, фахове міністерство із належною інституційною спроможністю.

2. Наша країна зазнала безпрецедентної шкоди довкіллю внаслідок війни. За даними Міністра захисту довкілля та природних ресурсів України, станом на 11.07.2025 року вже зафіксовано понад 9000 кейсів руйнування довкілля через дії РФ, майже 23% загальної території України все ще заміновано, а потреби на відновлення оцінюються у майже 11 мільярдів доларів. Такі виклики вимагають не скорочення, а посилення екологічних інституцій, гарантій їхньої сталості. 

3. Україна зобов’язалася прийняти і впровадити екологічне законодавство ЄС. Оселищна та Пташина директиви, Водна рамкова директива, регулювання промислових викидів, поводження з відходами, протидія зміні клімату, тощо — усе це потребує чіткого екологічного управління. 

4. Захист довкілля не можна підпорядковувати органам чи структурам, пріоритетом яких є розвиток економіки чи агросектору, оскільки у такій конфігурації на практиці пріоритет завжди надається економічній доцільності, а не збереженню природи. У результаті, питання довкілля системно переміщуються на другий план. Водночас аналіз законодавства ЄС показує: система захисту довкілля має бути рівноцінною економічному сектору в структурі державного управління і не може бути послаблена чи спрощена шляхом дерегуляції. 

5. Окреме довкіллєве міністерство покликане не лише займатися захистом природи, а й виступати гарантом конституційного права громадян на безпечне довкілля. Це право, передбачене статтями 16, 50 Конституції України, не може бути скасоване в угоду «оптимізації» чи управлінському популізму. 

6. Довіра міжнародних партнерів та донорів. У період повоєнного відновлення міжнародна допомога залежить від прозорості, фаховості та підзвітності інституцій. Злиття Міндовкілля з іншими відомствами може підірвати цю довіру та поставити під сумнів ефективність екологічної політики. 

7. Невдалий попередній досвід об’єднання Мінприроди з Міненергетики, внаслідок чого сфера збереження довкілля була відкинута назад у проведенні довкіллєвих реформ на 9 місяців.

Особливу тривогу викликає перспектива розгляду природних ресурсів крізь призму виключно економічної чи аграрної доцільності. Поєднання управління такими ресурсами з економічними або аграрними інтересами може призвести до втрати контролю за їхнім збереженням. У таких умовах природоохоронні питання ризикують поступатись пріоритетам прибутку та виробництва. За таких умов, природні ресурси починають розглядатися як інструмент для досягнення економічних цілей, що суперечить самій суті охорони довкілля.

Окрім того, пропонований підхід не узгоджується із практикою країн Європейського Союзу. Станом на 2025 рік, 12 з 27 країн Європейського Союзу мають окремі міністерства, відповідальні за охорону довкілля. Це Болгарія1, Естонія2, Італія3, Литва4, Німеччина5, Польща6, Румунія7, Словаччина8, Словенія9, Фінляндія10, Чехія11 та Швеція12. В Естонії, Польщі та Швеції, до повноважень цих міністерств також належать питання клімату, енергетики або підприємництва, однак екологічна політика при цьому залишається самостійною, пріоритетною і не втрачає ваги. У цих державах поєднання довкілля з енергетикою чи іншими галузями здійснене переважно в межах кліматичної політики. При цьому екологічні повноваження не тільки не скорочуються, а навпаки інтегруються в інші сфери з метою їх екологізації.

Ще 15 країн мають міністерства, де довкілля поєднане з іншими напрямами: сталим розвитком, зміною клімату, енергетикою, просторовим плануванням, транспортом або навіть сільським господарством. Водночас аналіз функцій і політичних програм цих органів свідчить, що екологічна складова залишається наскрізною та пріоритетною. Йдеться, зокрема, про Австрію13, Бельгію14, Данію15, Ірландію16, Іспанію17, Кіпр18, Латвію19, Люксембург20, Мальту21, Нідерланди22, Португалію23, Францію24, Хорватію25, Грецію26.

Єдиною країною ЄС, де довкілля поєднане із сільським господарством з чітким пріоритетом на користь сільського господарства, є Угорщина27.

На підставі викладеного, ми, представники громадянського суспільства, екологічні організації, наукова спільнота та всі небайдужі громадяни України, вимагаємо від Кабінету Міністрів України:

1.  Відмовитися від планів ліквідації Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України.

2. Забезпечити інституційну незалежність Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, гарантувавши його повноцінну участь у відновленні держави та імплементації міжнародних зобов’язань; належним чином фінансувати участь уповноважених Focal Points.

Ми також звертаємось до Президента України, як гаранта конституційних прав, із закликом публічно підтримати збереження окремого Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, як критично важливої інституції на шляху України до ЄС та майбутнього сталого розвитку.

Природа не має політичної орієнтації, соціального статусу чи військового рангу. Вона є основою нашого життя. Той, хто ігнорує її захист, ставить під загрозу майбутнє власне, своїх дітей та нашої країни.

Олена Кравченко, директорка МБО “Екологія – Право – Людина” (ЕПЛ);

Тетяна Тимочко, голова ВГО “Всеукраїнська Екологічна Ліга” (ВЕЛ);

Ірина Миронова, виконавча директорка ГО “Нуль відходів Львів”;

Олексій Василюк, голова правління ГО “Українська природоохоронна група”;

Олександр Степаненко виконавчий директор ГО “Екологічно-гуманітарне об’єднання Зелений Світ”;

Ірина Федорів, голова громадської ініціативи “Голка”;

Данило Ванькович, голова громадської організації “Центр економіко-правової аналітики”;

Софія Шутяк, адвокат, заступник голови комітету аграрного, земельного та довкільного права НААУ;

Мартинюк Андрій, виконавчий директор ГО “Екоклуб”;

Ірина Черниш, голова ГО SaveDnipro;

Микола Рябика, Анжеліка Зозуля, Діана Попфалуші, ГО “Плато”;

Рабан Катерина, голова ГО Нуль відходів Луцьк;

Руслан Гаврилюк, голова ВГО «Національний екологічний центр України» (НЕЦУ);

Наталія Андрусевич, голова правління, Ресурсно-аналітичний центр «Суспільство і довкілля»;

Валантирець Наталія, Царук Олег, Санковська Ірина – ГО Екологічний клуб Еремурус;

Олександра Матвійчук, голова Центру громадянських свобод;

Юлія Богдан, ГО «Центр досліджень правоохоронної діяльності»;

Дмитро Дядін, завідувач кафедри інженерної екології міст, Харківський національний університет міського господарства;

Анна Куземко, провідний науковий співробітник Інституту ботаніки ім. М. Г. Холодного НАН України;

Марина Шквиря, координаторка проєктів БО БФ «Збережи дикість»;

Юлія Краснова, ДУ “Інститут економіко-правових досліджень імені В.К. Мамутова НАН України”;

Оксана Скобало, природний заповідник “Розточчя”;

Вячеслав Богданов, ГО «Світанкове»;

Юлія Пушко, директорка ГО “Грін Гроус Коммс”;

Леся Данилюк, доцент кафедри трудового, екологічного та аграрного права Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника;

Ігор Скольський, т.в.о. директора природного заповідника “Розточчя”;

Олена Власенко, представник трудового колективу НПП “Тузлівські лимани”;

Роман Черепанин, Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника, WWF-Україна;

Олександр Гарбар, завідувач кафедри екології та географії Житомирського державного університету імені Івана Франка;

Олег Янчевський, ст.н.с. Інституту загальної та неорганічної хімії НАНУ;

Іван Чигирин, ГО Ветеран UA;

Людмила Бахтіарова, зав. відділу еколого-просвітньої роботи Чорноморського біосферного заповідника НАН України;

Віталій Бахтіаров, інженер з охорони праці Чорноморського біосферного заповідника НАН України;

Юрій Москаленко, ст. науковий співробітник відділу наукових досліджень та комплексного моніторингу екосистем;

Чорноморського біосферного заповідника НАН України;

Марія Ніточко, науковий співробітник відділу наукових досліджень та комплексного моніторингу екосистем Чорноморського біосферного заповідника НАН України;

Сергій Плющ, мол. науковий співробітник відділу наукових досліджень та комплексного моніторингу екосистем Чорноморського біосферного заповідника НАН України;

Вікторія Плющ, пров. інженер відділу еколого-просвітньої роботи Чорноморського біосферного заповідника НАН України;

Максим Залевський, ГО Глобальна мережа екопоселень;

Оксана Марискевич, Інститут екології Карпат НАН України;

Наталія Іванова,  н.с. Інститут гідробіології НАНУ;

Марина Погорелова, науковий співробітник інституту гідробіології НАН України;

Олена Пащенко, координатор Всеукраїнської дитячої спілки “Екологічна варта”;

Катерина Сербіна, Голова ГО “Етнокод”- Ландшафтний заказник місцевого значення “Гора Лисківка”;

Іван Русєв, голова ГО “Відродження природної спадщини’, д.б.н.;

Михайло Михалко, голова ГО “Спілка Порятунку Голосіїва”;

ГО «Живий Дім Україна»;

Олена Ковтун, Академія адвокатури України;

Олександр Розанов, Голова ГО «Захист малих річок України»;

Яна Боброва, виконавча директорка БО «БФ «Пелі кен лів»;

Максим Пархоменко, Національний природний парк “Дворічанський”;

Сергій Афанасьєв, Президент гідроекологічного товариства України;

Олександр Ходосовцев, Херсонський державний університет;

Марія Городник, еколог ТОВ “Науково-дослідний проектний центр Геоурбаністики та планування”;

Володимир Тімошенков, науковий співробітник, Тімошенкова Валентина старший науковий співробітник Національного природного парку “Гомільшанські ліси”;

Наталія Урсатій, біолог, керівник гуртків натуралістичного відділу КЗ «Березівський міський ЦДЮТ»;

Дмитро Скрильніков, ГО “Бюро екологічних розслідувань”;

Григорій Давиденко, Царичанська районна громадська організація “Комітет порятунку Орелі”;

Юрій Бенгус, старший викладач кафедри ботаніки Харківського національного педагогічного університету імені Г.С.Сковороди;

Володимир Клетьонкін – начальник науково-дослідного відділу НПП “Дворічанський”;

Наталія Кендзьора, директор Ботанічного саду загальнодержавного значення НЛТУ України;

Максим Яковлєв, орнітолог, Дунайський біосферний заповідник НАН України;

Тетяна Тесьолкіна, доктор філософії зі спеціальності Екологія, асистент кафедри екології та зоології, Київський національний університет імені Тараса Шевченка;

Марія Смірнова, просторова планувальниця та екологиня;

Ігор Студенніков, виконавчий директор Центру регіональних досліджень;

Віталій Харченко, Інститут зоології;

Віталій Затенко, директор Екг “Печеніги”;

Владислав Балінський, голова ГО Зелений лист, біолог;

Ганна Цвєткова , ГО «Жіноче водне партнерство України»;

Ігор Дзеверін, Інститут зоології ім. І.І.Шмальгаузена НАН України;

Ірина Вихристюк, в. о.директора НПП ‘Тузлівські лимани”;

Вікторія курська, менеджер Відділу організації охорони праці, пожежної та екологічної безпеки Національного банку України;

Тетяна Шитікова, голова ГО «ЧИСТО.ДЕ»;

Марія Бєлкіна, ГО “Центр екологічних ініціатив “Екодія”;

Сенчина Богданна, Географічний ф-т ЛНУ імені Івана Франка;

Андрій Левковець, помічник депутата, Європейський парламент;

Олег Прилуцький, завідувач лабораторії моніторингу природних екосистем Біосферного заповідника «Асканія-Нова» НААН;

Юлія Степанова , ТОВ «СітіПро»;

Юлія Вашеняк, оцент кафедри ботаніки та екології Донецького національного університету імені Василя Стуса;

Наталія Вишневська, голова ГО “Зберегти Пікуй”;

Євгенія Яцишина;

Олександра Хомишин, студентка;

Григорій Попов, Інститут зоології НАН України;

Галина Гузь, Луганський природний заповідник НАНУ;

Андріана Байло, голова ГО «Зелена Сила»;

Олена, доцент кафедри екології Національного університету “Києво-Могилянська академія”;

Ніна Мерленко, в.о.начальника відділу науково-дослідної роботи Ківерцівського НПП “Цуманська пуща”;

Ірина Дмитраш-Вацеба, в.о. директора Дністровського РЛП ім. Сергія Дідича;

Андрій Тарєєв, MLU;

Іван Мойсієнко, завідувач кафедри ботаніки Херсонського державного університету, ГО “Українська природоохоронна група”;

Юлія Бабій, ГО “ВМР “Національний Альянс”;

Юлія Спінова, ГО “Українська природоохоронна група”;

Олена Сінна, доцент кафедри фізичної географії та картографії Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна;

Голова ГО “Природоохоронні ГІС України;

Андрій Сагайдак, голова ГО “ЕКО “Міжрічинська Пуща”;

Антоніна обережна, ГО Малі річки Вінниці;

Леся Горбняк-Юліна, старший науковий співробітник НПП “Подільські Товтри”;

Алла лосів, Алла, керівниця ГО “Еко-Рівненщина”;

Олексій Марущак, м.н.с., Інститут зоології ім. І. І. Шмальгаузена НАН України.

 

 

1 Міністерство довкілля та води Болгарії: https://www.moew.government.bg/en/

2 Міністерство клімату Естонії: https://kliimaministeerium.ee/en?utm_source=chatgpt.com

3 Міністерство екологічного переходу Італії: https://lcec.org.lb/partners/MiTE

4 Міністерство охорони довкілля Литви: https://am.lrv.lt/lt/

5 Федеральне міністерство охорони довкілля, боротьби зі зміною клімату, збереження природи та ядерної безпеки Німеччини: https://www.bundesumweltministerium.de/en/legal-information

6 Міністерство клімату і довкілля Польщі: https://www.gov.pl/web/climate?utm_source=chatgpt.com

7 Міністерство довкілля, водних ресурсів та лісів Румунії: https://mmediu.ro

8 Міністерство довкілля Словаччини: https://minzp.sk/en/about-us/

9 Міністерство природних ресурсів та просторового планування Словенії: https://surl.lu/kvwsna

10 Міністерство довкілля Фінляндії: https://ym.fi/en/contact-information

11 Міністерство охорони довкілля Чехії: https://mzp.gov.cz/cz/ministerstvo/ministerstvo

12 Міністерство клімату та підприємництва Швеції: https://surli.cc/qwymec

13 Міністерство боротьби зі зміною клімату, довкілля, енергетики, мобільності, інновацій та технологій Австрії: https://www.bmimi.gv.at

14 Міністерство клімату, довкілля, сталого розвитку та Зеленої угоди Бельгії: https://surl.li/zaehhr

15 Міністерство довкілля та гендерної рівності Данії: https://eng.mim.dk

16 Міністерство клімату, енергетики та довкілля Ірландії: https://surl.li/mhwrls

17 Міністерство екологічного переходу та демографічних викликів Іспанії: https://www.miteco.gob.es/es/ministerio.html

18 Міністерство сільського господарства, розвитку сільських районів та довкілля Республіки Кіпр: https://surl.li/vutwoo

19 Міністерство розумного управління та регіонального розвитку Латвійської Республіки: https://www.varam.gov.lv/en

20 Міністерство довкілля, клімату та біорізноманіття Люксембургу: https://mecb.gouvernement.lu/en.html

21 Міністерство довкілля, енергетики та громадської чистоти Мальти: https://sustainability.gov.mt

22 Міністерство інфраструктури та управління водними ресурсами Нідерландів: https://surl.lu/irtmnn

23 Міністерство довкілля та боротьби зі зміною клімату Португалії: https://surli.cc/agkxrn

24 Міністерство екологічного переходу Франції: https://www.ecologie.gouv.fr/en

25Міністерство навколишнього середовища та енергетики Республіки Хорватія: https://gov.hr/en/environmental-protection/386

26 Міністерство довкілля та енергетики Греції: https://surli.cc/dvvywa

27 Міністерство сільського господарства Угорщини: https://kormany.hu/agrarminiszterium

Джерело: ЕПЛ

Джерело