Сергій — начальник підстанції, яку неодноразово атакував ворог. Всього за кілька метрів від нього влучила ворожа ракета. Чоловіка тоді врятували бетонні плити укриття. Про день, що назавжди залишиться в пам’яті, колега розповів нам.

«Це було рано-вранці, близько 7:20. Ми почули сигнал тривоги й спустилися в укриття разом із черговими диспетчерами та майстром. Інший персонал ще не встиг прийти. Чуємо свист — і одразу приліт… Пил, дихати нічим. Вирішили вийти та бігти до огорожі підстанції, щоб при повторному обстрілі перебувати якомога далі. За секунди добігли, перелізли через огорожу. Коли все скінчилось, побачили, що огорожі вже немає, залишився тільки невеликий фрагмент — решту зруйнувало вибуховою хвилею. Зараз згадуємо про це з посмішкою: могли б просто обійти».

Спочатку по підстанції влучили три «шахеди». Через місяць — дві крилаті ракети. Найпотужнішою стала наступна атака, яка зруйнувала те, що відновили після попередніх прильотів. Попри це, пан Сергій з командою зробили максимум, щоб врятувати обладнання. Все, що залишилось, працівники перенесли до іншого приміщення. З руїн дістали зарядні пристрої, щит постійного струму, що можна заживити — запустили в роботу.

«Ми підняли підстанцію майже з нуля. Будівельники працювали практично цілодобово, а релейний персонал з’єднував кожну маленьку «жилку». Це зайняло багато часу, але ми розуміємо, що інакше не можна. Як і живий організм, підстанція потребує часу для відновлення. Усі хочуть, щоб світло після обстрілів поверталося швидко. І я хочу, щоб споживачі знали: ми цього прагнемо навіть більше за інших», — каже пан Сергій.

А ми хочемо, щоб всі українці знали — як в умовах війни працюють енергетики. Дякуємо панові Сергію та його колегам! Незламність не згасає!