Ірина Більська, дружина о. Олександра з Берислава, власним прикладом руйнує стереотипи про життя жінки священника, розповідаючи, що її покликання — це не просто зовнішній образ у хустині та мовчання, а активне служіння і підтримка у служінні Церкві та людям.

Про це вона розповіла в інтерв’ю Департаменту інформації УГКЦ.

За словами п. Ірини, на півдні України досі побутує уявлення, що їмость має бути завжди в хустині, непомітною та мовчазною.

«Є стереотип, що дружина священника не повинна вирізнятися, має ходити в хустинці і завжди мовчати. Для мене ж це — передусім, покликання підтримувати свого чоловіка і служити разом із ним», — зазначає вона.

Пані Ірина наголошує: бути дружиною священника — це не «стояти осторонь», а розділяти відповідальність і служіння. У її випадку це вилилося у розбудову активного соціального служіння на місцевості, що пережила окупацію і щоденні виклики війни.

Читайте також:
Ірина Більська: «Для мене бути дружиною священника — це бути тією, яка вміє підтримувати свого чоловіка

Разом із чоловіком та командою однодумців вона організувала благодійну кухню «П’ять хлібів та дві риби», соціальний хаб, дитячі простори, мобільні служби та акції допомоги. Лише за час війни вони роздали понад 90 000 безкоштовних обідів, запровадили благодійне таксі, створили гардероби для потребуючих і забезпечили психологічну підтримку.

«Бути дружиною священника — це насамперед бути тим, хто вміє підтримувати, розуміти та діяти. Це означає бути поруч з чоловіком і парафією в радості та у випробуваннях. Дружина священника має бути обізнана у всіх питаннях, адже ніколи не знаєш, що тебе запитають парафіяни. Вони очікують від тебе підтримки, допомоги й розради», — підкреслює п. Ірина.

Департамент інформації УГКЦ

Джерело