Кабінет Міністрів України 30 серпня 2024 року ухвалив постанову № 1003 «Про реалізацію експериментального проекту щодо спрощеного порядку отримання дозволу на здійснення операцій з оброблення відходів» (далі – Постанова).

Вказана постанова надала «пільги» суб’єктам господарювання, які здійснюють операції із відходами, що не є небезпечними, в частині звільнення їх від обов’язку отримання дозволу на здійснення операцій з оброблення відходів, а проведення лише реєстраційної дії в Інформаційній системі.

25.03.2025 р. до вказаної постанови були внесені зміни, якими розширено перелік суб’єктів господарювання, що можуть приєднатися до реалізації експериментального проєкту, зокрема включено суб’єктів господарювання, які здійснюють поводження і з небезпечними відходами. Вказаними змінами дозволено суб’єктам господарювання, які здійснюють операції з небезпечними відходами, отримати дозвіл на діючі об’єкти оброблення відходів за відсутності висновку з оцінки впливу на довкілля про допустимість планованої діяльності (лише за наявності позитивного висновку державної екологічної експертизи). Причому такий дозвіл чинний лише до 1 вересня 2025 року, тобто строк дії таких дозволів вже сплив.

Відповідно до запровадженого Постановою порядку, змінено визначену законами України процедуру отримання дозволу на здійснення операцій з оброблення відходів суб’єктами господарювання в сфері управління відходами, які мають намір здійснювати операції з оброблення відходів у формі так званого «експерименту».

Можливість реалізації експериментальних проєктів закріплена у пункті 2 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо повноважень в галузі охорони навколишнього природного середовища». Згідно з цим приписом, Кабінету Міністрів України надана можливість забезпечення прийняття рішень з питань, що потребують законодавчого врегулювання, крім випадків, визначених статтею 92 Конституції України, щодо проведення у сферах, відповідальність за які несе Кабінет Міністрів України, зокрема екологічної безпеки; державного управління, охорони здоров’я, експерименту, строк якого не перевищує двох років.

Тобто, можливість запровадження КМУ експериментальних проєктів обмежена колом питань, що потребують законодавчого врегулювання і випадками, що визначені Конституцією. Так, пунктом 6 частини першої статті 92 Конституції України встановлено, що виключно законами України визначаються основи екологічної безпеки. Питання спрощення порядку отримання дозволу на здійснення операцій з оброблення відходів, яке відноситься до забезпечення екологічної безпеки, має регулюватися виключно законами України. Таке законодавче регулювання було запроваджено Законом України «Про управління відходами» (далі – Закон), який набрав чинності 9 липня 2023 року.

Відповідно до статей 41, 42 Закону суб’єкти господарювання, які мають намір здійснювати або здійснюють діяльність у сфері оброблення відходів, зобов’язані створити обліковий запис в інформаційній системі управління відходами та внести до системи визначені законодавством необхідні відомості та зобов’язані отримати дозвіл на здійснення операцій з оброблення відходів до початку своєї діяльності. Крім того, мають враховуватись приписи Законів України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» та «Про адміністративні послуги».

Згідно ст.4 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», виключно законами, які регулюють відносини, пов’язані з одержанням документів дозвільного характеру, встановлюються, зокрема вичерпний перелік підстав для відмови у видачі, переоформлення, припинення дії документа дозвільного характеру та перелік, вимоги до документів, які суб’єкту господарювання необхідно подати для одержання документа дозвільного характеру. Отож, Постановою КМУ не може підмінятися закон та регулюватися перелік документів, які слід подати суб’єкту господарювання для отримання дозвільного документа, а саме дозволу на здійснення операцій з оброблення відходів.

Більше того, спрощений порядок отримання дозволів, що передбачений даною спірною

постановою, суперечить п.4 та 10 ст.42 Закону «Про управління відходами», який передбачає в переліку документів, які подаються до заяви на отримання дозволу на здійснення операцій з оброблення відходів висновок з оцінки впливу на довкілля, і також передбачає таку підставу відмови у видачі дозволу на здійснення операцій з оброблення відходів – як відсутність висновку з оцінки впливу на довкілля про допустимість планованої діяльності. Отож, наявність саме висновку з оцінки впливу на довкілля при видачі дозволу на здійснення операцій з оброблення відходів є необхідної передумовою отримання цього дозволу, інакше дозвільний орган має відмовити у видачі дозволу за відсутності висновку з ОВД.

Постанова ж дозволяє отримати такий дозвіл суб’єктам господарювання, які мають або висновок з оцінки впливу на довкілля, або висновок державної екологічної експертизи. Слід вказати, що висновки державної екологічної експертизи видавалися до 2017р. на підставі Закону «Про екологічну експертизу», який втратив чинність 18.12.2017 р.. Також згідно зі ст. 40 Закону «Про екологічну експертизу», позитивні висновки державної екологічної експертизи були дійсними протягом трьох років від дня видачі. Тому навіть позитивні висновки державної екологічної експертизи видані у 2017 р. (коли ще був чинний відповідний закон), вже давно втратили свою чинність і не можуть бути використані у 2025 р. для отримання дозволу у спрощеному порядку на підставі спірної постанови.

Також в п.11-1 Постанови зазначено, що строк дії дозволів на здійснення операцій з оброблення відходів, отриманих відповідно до цього пункту, закінчується 1 вересня 2025р.. Проте таке положення щодо строку чинності дозволу суперечить п.9 ст.42 Закону «Про управління відходами», адже законом передбачено, що дозвіл на здійснення операцій з оброблення відходів є безстроковим.

Низка уповноважених органів влади висловлювала зауваження до проєкту тексту Постанови. Наприклад, Мінекономіки вказувало на відсутність фінансово-економічних обґрунтувань і статистики, Мін’юст — на невідповідність нормопроєктувальній техніці та наявність логічних і смислових суперечностей, Державна регуляторна служба — на невідповідність Закону «Про управління відходами», відсутність механізмів перевірки даних та анулювання дозволів, а Мінрегіон — на технічні неузгодженості та суперечності з іншими актами. Вказані зауваження, на наш погляд так і не було враховано належним чином, що може свідчити про порушення процедури й підтверджувати протиправний характер Постанови.

Аналіз Постанови та внесених до неї змін свідчить про перевищення Урядом своїх повноважень. Вона не може розглядатися як допустимий «експеримент», оскільки посягає на сферу правового регулювання, яка віднесена до виключної компетенції закону. Повторення подібних експериментів у сфері екологічної безпеки є неприпустимим, оскільки вони підривають верховенство права, дестабілізують правове середовище та створюють загрози для життя і здоров’я людей через неконтрольовані ризики у поводженні з відходами.

Джерело: ЕПЛ

Джерело