«Світло має бути, а надія – жити». Так часто каже Ірина, диспетчер високовольтної підстанції «Укренерго», яку неодноразово атакував ворог.

У професії пані Ірина вже 35 років. В енергетику прийшла молодою дівчиною, і про свій вибір жодного разу не пошкодувала. В «Укренерго» працює з перших днів заснування компанії. «Енергетика – переважно чоловіча справа. Але я завжди хотіла довести, що жінки теж можуть бути професіоналами. Робота – мій другий дім. І дуже боляче було бачити, як ворог майже вщент знищив нашу підстанцію…», – розповідає наша колега.

З початком повномасштабного вторгнення, коли все навколо здригалося від вибухів, пані Ірина не полишила свого робочого місця. Щодня вона заступала на зміну, попри небезпеку і обстріли. Та гірше чекало далі: «Найстрашнішим було 11 вересня 2022 року. Того дня стався масований ракетний удар. Одна з ракет прицільно влучила у головний щит управління, загинули двоє моїх колег. Говорити про це без сліз неможливо», – пригадує пані Ірина.

Внаслідок першої масованої атаки ворога на українську енергосистему – підстанція пані Ірини зазнала дуже суттєвих руйнувань. Без світла залишилась значна кількість побутових споживачів, а також об’єкти критичної інфраструктури. Як тільки пролунав відбій повітряної тривоги – енергетики негайно стали до роботи. Попри неабиякі труднощі, вже за три доби після обстрілу вдалося відновити живлення більшості абонентів. «Це просто титанічна праця всього колективу! Наші хлопці працювали на межі своїх сил і за місяць збудували новий щит управління підстанцією. А потім – знову був обстріл, знову руїни. Але рук ми не опускаємо. Наша праця несе людям світло, а воно, я впевнена, завжди переможе темряву», – каже наша колега.

Кожен день для пані Ірини та її колег – це виклик. Вони працюють під обстрілами, відновлюючи пошкоджене ворогом обладнання. Дякуємо за сумлінну працю та світло в оселях українців. Незламність не згасає!