Субота 2Кр 3,12-18; Лк 6,1-10 (о. Турконяк Р.). Заставне 01.11.2025.

Святий апостол Павло згадує пророка Мойсея, який при розмові з Господом на горі Синай, після сорокаденного посту, засяяв обличчям чого сам не знав. «Й ізраїльські сини побачили, що лице Мойсея прославилося, і поклав Мойсей покривало на своє лице, доки не входив говорити до Нього» (Вих 34,35). Коли Мойсей розмовляв із Господом, знімав покривало з обличчя, а після закінчення розмови, покривав обличчя покривалом. Святий апостол, знаючи, що багато із юдеїв не признавали Ісуса Христа за Бога, виразно написав, що на їхньому серці лежить покривало. Юдеї очікували іншого месію, спосіб життя та діяльність нашого Спасителя не був їм до вподоби, вони бачили іншого спасителя на їхній образ та їхню подобу?

Трудно переконати таких осіб, які уявили собі підвладного месію, який мав би служити їм, а не спасати увесь людський рід, чого довершив Ісус Христос. Така духовна сліпота й невизначеність, привела юдеїв до того, що вони розіп’яли Сина Божого, який прибув у світ, щоб спасти людський рід. Духовне покривало, яким вони себе обмотували, тримало їх у гордині, яка є главою усіх інших гріхів. Апостол вказував, щоб усунути покривало, щоб зняти заслону зі серця, необхідно прийняти особу Ісуса Христа за Спасителя світу, за Бога. Невірство юдеїв та невірство кожної людини, обмежує людину та не дає свободи християнського життя.

Ісус ходив містами та селами, навчаючи народ про Царство Боже, закликаючи люд до покаяння. Якось проходив він з учнями через поле, дозрівало зерно і учні зривали колоски, розтирали їх та споживали. Фарисеї критикували, бо була субота, вони не зважали на те, що учні були голодні, в такий спосіб заспокоювали свій голод. А Ісус боронив своїх учнів й пригадав фарисеям, що пророк Давид, коли був голодний, увійшов до Божого дому, взяв хліби, їв сам і дав тим, що були з ним, а ті хліби не можна було їсти нікому, крім священників. І фарисеям не йшлося про порушення суботи, їм розходилося, щоб критикувати Ісуса Христа, ловити його і на слові, і на ділі, але не могли йому нічого закинути, бо Господь мав готові відповіді та вказував на їхні помилки життя. Іншим разом, коли Ісус в суботу увійшов до синаґоґи, зустрів чоловіка, що мав суху руку. Книжники та фарисеї підглядали чи Спаситель не оздоровить руку чоловіка. А Господь знав думки неприятелів, тому поставив запитання чи годиться в суботу чинити добро, чи зло. Усі мовчали, ніхто й слова не промовив. Тоді Ісус велів хворому стати посередині синаґоґи й простягнути руку – рука стала здоровою. Господь не виконував жодної роботи і простягання руки не було працею, але така дія Христа дуже непокоїла книжників та фарисеїв. Вони не посідали чудотворної сили оздоровляти недуги чи проганяти бісів, але у ворогів Ісуса накопичувалася сила ненависті до нього, якого постановляли вбити. Така уже вдячність людського роду, який радо платить злом за вчинене добро?! Послухаймо пораду святого апостола Павла: «… перемагай зло добром!» (Рм 12,21).

Сьогодні наша Церква вшановує великих святих чудотворців та безсрібників Косми і Дам’яна. Це – рідні брати, лікарі, які служили Богові. Лікували людей задаром, їм вистарчало положити руку на хвору людину і вона ставала здоровою. Звичайно, що мудрі та побожні брати не приписували собі сили оздоровляти, лише, славили за це Господа й просили вірити в правдивого Бога тих, кого зцілювали. Їх оскаржили злі люди перед цісарем Карином, що вони християни та чарівники. Цісар став погрожувати мужнім лікарям-чудотворцям і сталося, що він важко захворів. Зрозумівши свою помилку, вельможа призвав лікарів, які молилися над ним і він видужав. Після одужання, володар велів відпустити святих безсрібників, а вони продовжували чинити добро людям. А лікар, в кого вони вчилися, загордів й наповнився ненавистю проти святих лікарів і чудотворців. Запросив їх у ліс збирати зілля і там позбавив їх життя. Господь прославив їхні мощі великими чудами по усьому світі.

Святі великі чудотворці та безсрібники Космо і Дам’яне, заступайтеся перед Господом за спасіння наших душ та виблагайте завершення війни в Україні!

Пам’ятаємо про 81-шу річницю від дня упокою праведного митрополита Андрея й молімося за успішне закінчення його беатифікаційного процесу. Митрополит Андрей Шептицький – великий Святитель Христової Церкви, пам’ятаймо про нього в наших молитвах! Блаженний священномученику Теодоре Ромжа, заступайся перед Господом за нас грішних й вимоли завершення війни в Україні!

Джерело