🇺🇦Маріуполь пам'ятає: Максим Василянський боронив Україну до останнього подиху

Старший матрос, старший механік-водій 503-го ОБМП ЗСУ.

☝️Максим Василянський народився 28 травня 1989 року в с. Широка Балка Маріупольського району. Мав ще брата і сестру, був найстаршим. Навчався у Маріупольській школі № 33.

У дорослому житті мешкав у Маріуполі. У вільний час полюбляв займатися ремонтами машинами. Завжди приходив на допомогу, ніколи нікому не відмовляв. З дитинства відрізнявся патріотичною позицією та великою любов’ю до своєї Батьківщини💙💛

🪖Військовий шлях Максима почався у 2014 році зі служби у 128-й ОГШБр ЗСУ у Закарпатській області. Він брав активну участь у виконанні бойових завдань у найгарячіших точках АТО – стояв на захисті м. Щастя, с. Попасне Щастинського району Луганської області, м. Авдіївка, м. Мар’їнка Покровського району, м. Торецьк Бахмутського району, Донецької області.

Батько двух дітей. За словами дружини, був «завжди найкращим батьком, турботливим, як друга мама. Вночі міняв підгузки, готував їжу, одягав і розважав діточок».

Разом з сім’єю мріяли поїхати за кордон, але так і не вийшло. Найчастіше відпочивали на морі в Юріївці. Багато працювали. Все вкладали в дітей та їхню освіту. Мріяв Максим ще про одного сина.
Після початку повномасштабного вторгнення рф “Кондор” продовжував боронити українську землю. Часто був учасником стрілецьких боїв, нерідко вивозив поранених побратимів з поля бою.

✊Дружина Максима, згадує, що чоловік часто повторював: «Все буде добре!». Скоро ми прийдемо і все повернемо. Дуже сподівався, що все закінчиться. Ніколи не падав духом. Не залишав своїх побратимів, йшов до кінця.

Сім’я Максима виїхала 15 березня з Маріуполя. 17 березня дружина говорила з чоловіком зранку. Все було добре. Він був у дуже позитивному настрої.

💔Але у той же день, виконуючи бойове завдання поблизу м. Мар’їнка Покровського району Донецької області, Максим Василянський разом із невеликою групою побратимів вступили у бій із противником, який мав чисельну перевагу. Після тривалого масованого артилерійського обстрілу бронемашина, якою керував старший матрос Василянський, була знищена. У тому бою поліг і сам захисник України. Героя поховано на Краснопільському кладовищі м. Дніпро.

У Максима залишилися дружина, двоє діток, мати, брат і сестра. Він був гідним сином своєї Батьківщини, прикладом справжнього патріота, який до останнього подиху боронив рідну землю.

Указом Президента України від 8 червня 2022 року Максима Геннадійовича Василянського нагороджено посмертно орденом «За мужність» ІІ ступеня.

🕯️Вічна пам'ять і слава Героям!

Більше про життя та подвиг Героя – в онлайн Книзі Пам’яті Маріупольського краєзнавчого музею.