«Я сім місяців брав участь у бойових діях. Мій брат зник безвісти, тож я мав право на демобілізацію та звільнився із ЗСУ за три місяці до власного 60-річчя. Спочатку планував вийти на пенсію – відпочити, подорожувати з родиною, онуками. Але коли побачив руйнування на рідній підстанції, то зрозумів, що треба допомогти колективу її відновити. Поки потрібен тут – я не можу залишити колег, буду працювати, навчати та допомагати молоді», – так про свій фронтовий досвід та роботу в «Укренерго» розповідає пан *Віктор*, начальник однієї з наших високовольтних підстанцій.

В енергетиці наш колега працює вже понад 30 років. У лютому 2022-го, коли почалося повномасштабне вторгнення, пан Віктор спершу приєднався до місцевої тероборони. А згодом – мобілізувався до однієї із бригад ЗСУ. Служив на Донецькому напрямку – під Авдіївкою та Очеретиним. Добровольцями пішли на фронт також його син та брати.

Поки пан Віктор захищав країну на фронті – ворог майже повністю зруйнував його рідну підстанцію. «Було дуже боляче. Коли я повернувся – тут нічого не працювало, були виведені з ладу автотрансформатори. Морально було важко це бачити. Та колеги раділи, що я повернувся. Персонал у мене хороший, вони чекали на мене», – розповідає наш колега.

Після повернення пана Віктора до мирного життя – компанія підтримала не лише його самого, а й сина, який після поранення отримав інвалідність. Для нього облаштували інклюзивне робоче місце, а також надали допомогу з лікуванням.

«Що допомагає мені триматися? Моя родина. І тоді, на фронті, і тепер. Адже найголовніше – це сім’я. Якщо ти розумієш, що потрібен комусь, це підтримує і надає сил», – каже пан Віктор. А нам надають сил такі колеги, які продемонстрували мужність на фронті і продовжують самовіддано працювати в тилу. Завдяки вам – незламність не згасає!