😥Четвертий рік окупації: старість у зруйнованому будинку та антисанітарії

💔Через російські обстріли та окупацію якість життя пенсіонерів Маріуполя впала. Через блокаду постраждало їхнє житло, здоров'я, а родичі загинули. Серед них – самотній пенсіонер Валентин Костянтинович.

Після руйнування будинку він весь цей час жив у літній кухні – без світла, тепла та елементарних умов. Документи на житло зникли. А після інсульту чоловік став безпорадним.

«Він після інсульту зовсім інший став. Ні приготувати не може, ні прибрати. Документи – це взагалі біда. Сидить, дивиться та мовчить. Ось я й допомагаю чим можу», – ділиться його сусідка Ірина Павлівна. Саме за її зверненнями соціальні служби міста почали хоч щось робити.

☝️Чоловікові запропонували переселення до лівобережного будинку-інтернату № 1 для людей похилого віку та інвалідів. Але установа закрилася на ремонт та перестала приймати нових постояльців. Так він повернувся до напівзруйнованого будинку.

🔥Влітку 2025 року в літній кухні, де він виживав, сталася пожежа. Йому почали готувати документи для проходження медкомісії з метою визначення його до будинку інвалідів. Він пролежав у стаціонарі два місяці і втік.

«Він мені потім сказав: «Я додому хочу». Я йому пояснюю, що там не можна жити. А він не чує, для нього це рідна хата», – згадує Ірина Павлівна.

😡Чоловік повернувся в антисанітарні умови: сміття не виносилося, жив серед щурів, справляв потребу там же. У сараї не було світла, піч топити не було чим. Тинявся по сусідах і на пошті.

З настанням холодів ситуація стала критичною. Його госпіталізували до міської лікарні. Що далі з ним буде – невідомо.

👉Замість того, щоб відремонтувати житло чи видати компенсаційне, пенсіонера на пташиних правах хочуть направити до будинку інвалідів. Через те, що він не має документів на житло, його ймовірно визнають безхазяйним і передадуть у користування окупаційній владі.