Стрітенська свічка засяяла променями надії у серцях ув’язнених
Служінню християн у в’язниці стільки ж років, скільки й самій Церкві, коли віра в Христа прирівнювалася до злочину проти імперії. Про це свідчать і Діяння апостолів, і ранні християнські джерела. Новітня історія Церкви розповідає про служіння душпастирів для в’язнів у часи репресій нацистського та радянського режимів.
Сьогодні пенітенціарне душпастирство УГКЦ – це спеціалізована діяльність Церкви (капеланство), спрямована на духовну підтримку, моральне навернення та ресоціалізацію людей, які перебувають у місцях позбавлення волі. Воно полягає насамперед у постійній присутності капелана та поєднує пастирську опіку, сповідь, богослужіння, духовну й психологічну допомогу, допомагаючи в’язням знайти сенс життя, пережити покаяння і навернення.
«Бути поруч, незважаючи ні на що; давати надію, попри замкнутість та відчуження; сподіватися на покаяння та переосмислення, часто не вловлюючи навіть проблисків віри» – одна із головних цілей місії в’язничних капеланів УГКЦ.
Минулого четверга, 29 січня, референт Бюро УГКЦ з питань екології у Львівській архієпархії о. Сергій Довба відвідав Установу виконання покарань № 19 у м. Львові (СІЗО) у рамках Всеукраїнської екосоціальної ініціативи «Зігрій вбогого світлом стрітенської свічки», де провів зустріч із жінками, котрі перебувають під вартою, керівництвом і персоналом установи. Зустріч відбулася у присутності і супроводі о. Олега Нестора, в’язничного капелана й керівника Відділу у справах душпастирства у пенітенціарній системі України УГКЦ.
Львівський екореферент представив зміст екосоціальної акції Екобюро УГКЦ «Зігрій вбогого світлом стрітенської свічки» і провів майстер-клас із виготовлення й декорування свічок з екологічних матеріалів – пахучої вощини з натурального воску. Кожен бажаючий ув’язнений та деякі співробітники Установи із неабияким ентузіазмом власноруч виготовили свічку з натуральної вощини і вже в понеділок на свято Стрітення Господнього отримали змогу їх посвятити у каплиці пенітенціарної установи.
