17 лютого Отець і Глава Української Греко-Католицької Церкви Блаженніший Святослав разом із членами Постійного Синоду зустрівся зі священнослужителями та семінаристами Куритибської архиєпархії у Бразилії. Під час спілкування Предстоятель зосередив увагу на внутрішньому вимірі священства, підкресливши, що без особистої молитви, Євхаристії та живого слухання Божого слова неможливо бути справжнім посередником між людиною і Христом.

Зустрічі передувала спільна Божественна Літургія в архикатедральному соборі Святого Івана Хрестителя, яку очолив митрополит Володимир Ковбич. Після богослужіння відбулася панахида у крипті катедри, де поховані владика Йосиф Мартинець, ЧСВВ — перший єпископ у Бразилії, та владика Єфрем Кривий, ЧСВВ, єпископ-коад’ютор, який майже 30 років очолював Куритибську єпархію.

Звертаючись до духовенства, Блаженніший подякував священникам за спільну молитву і наголосив, що члени Постійного Синоду прагнуть не формальної зустрічі, а живого спілкування:

«Дорогі отці, ми дуже дякуємо вам за те, що ви приїхали, щоб разом з нами помолитися. Ми просили у владики митрополита мати нагоду вас зустріти — не просто, щоб ви здалека нас побачили, але щоб бути разом, поспілкуватися. Ми хочемо вас почути. Можливо, ви маєте що запитати, щось запропонувати чи про щось попросити».

Він пояснив, що Постійний Синод прибув до Бразилії, щоб подбати про розвиток і майбутнє Церкви. Тому під час спілкування він запропонував священникам замислитися: якою вони бачать Українську Греко-Католицьку Церкву в Бразилії через 10–20 років і що разом — єпископи, духовенство, богопосвячені особи та миряни — мають зробити, аби ця мрія стала реальністю.

Говорячи про сучасні виклики, Предстоятель зауважив, що сьогодні бути священником непросто. Він пригадав слова Папи Франциска, який порівнював священника з літаком: поки він високо летить — його не помічають, але варто впасти — про це говоритимуть усі. «Але ми хочемо, отці, щоб ви літали», — підкреслив Патріарх.

За словами Глави Церкви, від священника часто очікують бути громадським лідером, вчителем мови та культури, і навіть будівельником храмів. Проте це не є головним:

«Священник є тими руками, які Бог простягає до свого народу. Ви — ті Божі руки. Але щоб ці руки не були порожні, ви мусите принести людям живого Бога. Ви — посередники зустрічі між сучасною людиною і Ісусом Христом».

Особливу увагу Блаженніший приділив духовному життю священника. Він закликав щодня молитися правило Часослова, служити Пресвяту Євхаристію (окрім алітургійних днів), часто приступати до Сповіді та щоденно читати Святе Письмо, практикуючи lectio divina.

«Якби ми в Україні не молилися щодня, не слухали Божого слова — ми б давно заламалися. Те, що сьогодні Церква здійснює для свого народу, по-людськи неможливо. Але так само і ваша місія тут — по-людськи неможлива», — наголосив він.

Окремо Блаженніший звернув увагу на потребу особистого слухання Божого слова. Він поділився власним досвідом наголосивши: «Якщо я зранку не послухаю від Бога Його слово, то не маю що потім іншим сказати. Ми так багато говоримо сьогодні, а не вміємо слухати. А Господь Бог до вас кожного дня хоче щось сказати».

Під час розмови священники ділилися викликами душпастирства, зокрема питанням мови літургійного служіння. Відповідаючи, Блаженніший наголосив на потребі розсудливості:

«Коли мене питають яку мову вживати, я завжди кажу, що перед тим, як знайти відповідь на це питання, треба „вживати“ розум. Вміти відчувати тих людей і розуміти, якою мовою та в який спосіб їм послужити. Ми є Церквою для всіх. Є багато людей не українського походження, які закохані в нашу Церкву. Ми покликані проповідувати Слово Боже усякому сотворінню».

Він також зауважив, що рівень знання української мови серед нащадків емігрантів зменшується, а тому Церква має бути мудрою і відкритою.

Говорячи про майбутнє, духовенство висловлювало прагнення бачити Церкву в Бразилії місійною.

«Колись ми сварили людей, що вони до церкви не прийшли, — зауважив Блаженніший, — а тепер тих, кого нема, треба йти і шукати. Оце є місійністю. Якщо священник не присутній у житті людини, не супроводжує її, вона до церкви не піде… Душпастирство мас пропадає, сьогодні є цінним особисте спілкування».

Глава Церкви також застеріг: «Якщо ви не є присутні в їхньому житті — як порадник, духівник, ви „випадаєте“ з їхньої свідомості. Будьте з людьми, коли їм тяжко, коли вони плачуть і вони ніколи того не забудуть».

Говорячи про досвід українських душпастирів у час війни, Блаженніший Святослав навів приклад служіння священників на фронті.

«Ми маємо дуже багато солдатів, які раніше ніколи не ходили до нашої Церкви. Але на фронті наш священник був разом із ними. І коли вони повернулися додому, то казали: я хочу такої Церкви. Бо та Церква була зі мною там, під бомбами, коли я був у небезпеці смерті», — поділився він.

Предстоятель наголосив, що саме така присутність поруч із людиною у найважчі моменти відкриває її серце до Бога.

«Тому будьте з людьми в їхній радості й у їхньому смутку, супроводжуйте їх. Ось у цьому і є місія нашої Церкви».

На завершення Блаженніший передав слово владикам, зауваживши, що єпископ має бути для священника насамперед батьком — тим, до кого можна прийти з болем і довірою. Зустріч продовжилася відкритим діалогом про виклики та надії Церкви в Бразилії.

Нагадаємо, зустрічі з духовенством, представниками влади та мирянами відбуваються в межах душпастирського візиту Глави Української Греко-Католицької Церква до Бразилії.

Із 14 по 22 лютого Блаженніший Святослав разом із членами Постійного Синоду відвідує Куритибську архиєпархію Святого Івана Хрестителя та Прудентопольську єпархію Непорочного Зачаття Пресвятої Богородиці. Основною метою поїздки є проведення 15-ї (86-ї) сесії Постійного Синоду УГКЦ.

Департамент інформації УГКЦ

Джерело