22 лютого, в останній день перебування у Бразилії, Отець і Глава Української Греко-Католицької Церкви Блаженніший Святослав разом із єпископами Постійного Синоду, звершив Архиєрейську Божественну Літургію у храмі Святого священномученика Йосафата у Прудентополісі. Із ними співслужили митрополит Куритибський Володимир Ковбич та єпископ Прутентропольської єпархії Мирон Мазур. У Богослужінні взяли участь духовенство митрополії, представники різних парафій і місцеві вірні.

Перед храмом Патріарха привітали парафіяни на чолі з парохом. У слові він нагадав, що цими днями минає 4 роки від початку повномасштабної агресії росії проти України.

«І хоч ми далеко від України, але наші серця відчувають біль її народу. Молимося і разом із вами переживаємо ці важкі роковини. Ми свідомі, дорогі владики, що для вас було нелегко відвідати нас. Але ми радіємо змозі пізнати і почути від вас благословенне слово, за що вам дуже дякуємо», — сказав парох храму.

У проповіді Предстоятель наголосив, що спільна молитва є знаком глибокої духовної єдності між Україною та Бразилією: «Ми всі відчуваємо, що разом переживаємо хвилину радості. Ми переживаємо унікальну історичну зустріч, коли Україна і Бразилія взаємно обіймаються. Наша матірна Церква з Києва обіймає свою дочку тут, у Прудентополісі. Це — радість зустрічі, яка дає нам досвідчити, що ми — великий народ, понад 60 мільйонів осіб українського походження, розсіяних по світу, об’єднаних у Церкві, у родині Ісуса Христа».

Відтак Блаженніший звернувся до євангельського уривка, який, за його словами, глибше розкриває духовний зміст радості від зустрічі з Богом: «Ми щойно чули, як через читання Євангелія сам Господь промовив до нас. Ми чуємо, як Ісус шукає своїх перших учнів. Каже нам євангелист, що Ісус знайшов Филипа і сказав йому: „Іди за мною“. Цікаво, що тут ми бачимо образ Бога, який шукає людину. Не людина шукає Бога. Ні, ініціатива належить саме Йому. Він шукає мене. І мені особисто каже: „Іди за мною“».

«У цих простих словах, — зауважив проповідник, — Бог відкриває сенс своєї місії і глибоку суть християнського покликання. Бути християнином — це бути учнем Ісуса Христа. У Євангелії ми чуємо, що Ісус Син Божий, у якому перебуває повнота життя і спасіння. Саме через прихід до нас у тілі Сина Божого, який став сином людським, Бог сповняє свою обіцянку Божому народові. Пророк Єремія каже: „Боже, наверни нас, і ми вернемося додому. Боже, знайди нас, і ми спасемося“».

Відтак Блаженніший наголосив, що бути християнином — означає дозволити Богові себе знайти: «Так стається у кожній нашій особистій життєвій дорозі. Каже Христос: „Не ти мене вибрав, але я тебе. Не ви мене покликали, але я вас вибрав, покликав і настановив, щоб ви йшли і плід принесли“. Ініціатива завжди належить Йому. А бути християнином, бути учнем Христовим, означає дозволити Богові мене знайти, означає почути запрошення і йти за Христом».

Він також процитував надпис з ікони Христа, зображеного на іконостасі храму: «Я не знаю, чи ви бачили, що написано на тій відкритій книзі, яку тут Ісус Христос тримає перед вами вже понад 130 років. Давньослов’янською мовою там написано: „Прийдіть, благословенні Отця Мого, успадкуйте Царство, приготоване вам від створення світу“. Це — поклик. Прийдіть. Ви не є сиротами, ви є спадкоємцями Божого Царства».

Окрему увагу він звернув на значення єпископа для Церкви та вірних: «Там, де є єпископ, там є Церква. Єпископ як наслідник апостолів відкриває небо для свого народу. Він сповняє місію апостолів — шукати людину для Бога. Ви, дорогі отці, є іконою тих апостолів, зібраних довкола Ісуса Христа. А весь Божий народ — це ті, кого ви разом назбираєте тут, на землі, для Царства Небесного».

Патріарх наголосив, що навіть у час після світових воєн, різних хвиль еміграції, коли українці роз’їхалися по всьому світу — «від степів Канади до лісів Бразилії і Аргентини» — як Божий народ, вони не залишилися як вівці без пастиря: «Господь Бог послав до вас місіонерів, отців, сестер, зрештою єпископа для того, щоб ніхто з вас не почув себе забутим, покинутим, але пережив радість бути віднайденим Богом».

Далі Блаженніший поділився, що прибув як свідок зраненої, але нескореної України. Нагадавши про наближення 4-ї річниці повномасштабної війни, він сказав: «Сам факт, що я сьогодні тут, — це чудо. Чотири роки тому російські танки стояли за 20 кілометрів від нашого Патріаршого собору в Києві. Там проходила межа між життям і смертю. Я живий завдяки українським воїнам — юнакам і дівчатам 20–25 років, які своїм життям врятували столицю України й відвоювали частину нашої землі».

Він подякував за молитву й підтримку України, зазначивши: «Ми бачили тих дітей, які щоразу, коли приходять на катехізацію, моляться за дітей в Україні. Вчора один хлопчик мене запитав: а в Україні ще багато дітей? Я кажу, що дуже багато. Але моліться за них. Вчора нам так було зворушливо почути з уст молодої дівчини: „Ми так любимо ту Україну, якої ніколи не бачили“».

На завершення Блаженніший закликав вірних берегти традиції та культуру, але передусім — «ніколи не загубити найбільший скарб, із яким приїхали сюди ваші прабатьки — скарб християнської віри, адже саме віра є джерелом радості й надії».

Після Літургії було зачитано Патріаршу грамоту єпископу Прудентопольської єпархії Миронові Мазуру з нагоди 20-ї річниці єпископської хіротонії. Блаженніший подякував владикам, духовенству, монашеству, катехитам, молоді та дітям: «Дякую вам за те, що підтримуєте свого єпископа. Бо секрет успіху цієї єпархії в єдності та взаємній підтримці».

Він також відзначив, що мав нагоду пересвідчитись, що українські парафії повні молоді та дітей: «Господь Бог продовжує плодити, шукати і кликати. Але, дорогі душпастирі, дбайте, щоби всіх тих покликаних належно супроводжувати».

Звертаючись до батьків, Предстоятель додав: «Дякуємо за те, що берете за руку своїх дітей і приводите на катехизації, а також за те, що зберігаєте традиції і разом творите Українську Католицьку Церкву. Дякуємо, що молитеся за Україну, нам допомагаєте, нас підтримуєте і до широкого бразилійського суспільства говорите правду про те, що сьогодні діється в Україні».

Від імені митрополита та вірних у Бразилії Блаженнішому подякував владика Мирон Мазур: «Ми мали дуже гарні моменти: разом сміялися, ділилися досвідом. Ваша Церква тут у Бразилії є з вами і вас обіймає. Щиро вам дякуємо».

Богослужіння завершилося спільним виконанням «Боже, великий, єдиний». Далі вірні й духовенство процесійно вийшли на площу, де заспівали Державний Гімн України перед пам’ятником Тарасові Шевченку на площі України, вшанували загиблих захисників і помолилися за тих, які сьогодні на фронті стримують ворога, творять простір життя і майбутнього.

Департамент інформації УГКЦ
Фото — Deborah Sedor

Джерело