Напередодні четвертих роковин повномасштабного російського вторгнення Президент України Володимир Зеленський відзначив орденами «Золота Зірка» Героїв України та передав нагороди рідним загиблих Героїв, вручив українським воїнам відзнаки «Хрест бойових заслуг» та інші високі державні нагороди, а також підрозділам Сил оборони – бойові прапори, стрічки відзнаки «За мужність та відвагу» та стрічки почесних найменувань.

«Україна шанує своїх героїв і живе, безумовно, завдяки своїм героям. Завдяки вашим рідним, близьким, нашим воїнам, завдяки своїм людям, які не здалися, не побоялися і які б'ються заради нашої держави. Б'ються так, як потрібно, щоб у росіян не вийшло», – зазначив Глава держави. 

Президент акцентував: на відміну від росіян, ми не вважаємо, що війна, знущання з людей, убивства, насильство, пустка та руїна – це щось нормальне. Саме тому Україна не може здатися, і ніхто у світі не може змиритися з такою Росією, якщо сам цінує життя, на противагу їй. Але росіян можна примусити, щоб вони закінчили війну, яку самі почали й затягують.

«Україна зараз на своїх позиціях, на сильних позиціях. Ми вистояли проти багатьох ударів. Україна відновлює і захищає життя, витримує всі штурми, бо передусім ви, воїни, витримуєте всі штурми. Ви і є наш захист», – сказав Володимир Зеленський.

Президент переконаний, що Україна обов'язково вистоїть, захистить свою незалежність і право жити. 

«Ми гарантуємо для України безпеку й ніколи не зрадимо наших людей, усіх українських героїв різних часів, які билися заради України і, на жаль, віддали своє життя, щоб Україна була», – акцентував Володимир Зеленський.

Присутні вшанували хвилиною мовчання всіх героїв нашої держави, які загинули за Україну.

Президент передав рідним загиблих Героїв України ордени «Золота Зірка». Найвищого звання посмертно удостоєні:

Молодший сержант Роман Гаврілюк. Під час атаки на позиції ворога дав побратимам змогу почати оточення, відволікаючи увагу на себе та свідомо ризикуючи життям. Пізніше він знищив кулеметним вогнем групу підкріплення, що змусило оточених окупантів здатися в полон. Дев’ятого серпня 2023 року в районі Красногорівки його група потрапила в засідку. Роман Гаврілюк зазнав кульових поранень, надав собі допомогу, але внаслідок подальшого масованого російського артобстрілу загинув.

Старший лейтенант поліції Кирило Зібров (об’єднана штурмова бригада Національної поліції «Лють»). Як пілот БпЛА моніторив ситуацію, здійснював розвідку та коригував вогонь на Донеччині. В серпні 2024 року виявив скупчення 25 окупантів та їхньої бронетехніки й завдав удару дроном із боєкомплектом. Кирило Зібров загинув під час російського обстрілу, прикривши собою побратима. 

Капітан Іван Коцур. Обороняв місто Вознесенськ на Миколаївщині та не допустив проникнення окупантів на аеродром «Мартинівка». У 2023 році як заступник командира роти морської піхоти виконував бойові завдання на Авдіївському та Бердянському напрямках. Під час звільнення села Сторожове його група знищила близько 70 окупантів. Тринадцятого червня 2023 року бронеавтомобіль групи на чолі з Іваном Коцуром був уражений із танка. Він зазнав важкого поранення та загинув, прикриваючи відхід побратимів.

Полковник Василь Сімушин (ДПСУ). Брав участь в АТО та ООС. У липні 2023 року відбивав штурми ворога на Харківщині, під час яких зазнав декількох поранень, однак відмовився від евакуації. Прикордонники утримували позиції, знищували техніку й окупантів, але сили ворога переважали. Щоб евакуювати поранених і перемістити побратимів у безпечніше місце, поранений Василь Сімушин підірвав гранату поруч із ворогом і до останнього продовжував вести вогонь із гранатомета.

Солдат Дмитро Чорний. Улітку 2025 року нарощував систему інженерних загороджень на передньому краї оборони поблизу села Шахове Покровського району. Знешкодив понад 200 вибухових пристроїв. Розміновував території та проробляв проходи в мінних полях. Другого вересня потрапив у засідку ворожої ДРГ. У нерівному бою ліквідував частину окупантів і ціною свого життя дав змогу суміжній групі зайняти оборону.

Володимир Зеленський особисто відзначив «Золотою Зіркою» Героїв України. Нагороди отримали:

Солдат Владислав Білоусов. З березня до грудня 2025 року безперервно перебував на бойових позиціях поблизу села Шевченко Покровського району. Самостійно утримував позиції і, дочекавшись підкріплення особовим складом і боєкомплектом, продовжив відбивати численні атаки окупанта, завдавши йому значних втрат.

Солдат Олександр Марецький. З літа 2025 року виконує бойові завдання на Запоріжжі. У вересні під час чергування виявив рух окупантів, знищив частину з них і не допустив втрати передової позиції. Здолав 2 км під обстрілами, щоб дійти до атакованої ворогом позиції, з якою був втрачений зв’язок. Зазнав поранення в голову, але зміг дістатися до найближчого окопу та доповісти про ситуацію. Лише наступного ранку його вдалося евакуювати.

Старший лейтенант Олександр Хижняк. Облаштував позиції біля Кліщіївки та брав участь у боях. Його взвод знищив щонайменше 17 «вагнерівців». Улітку 2024 року планував бойові дії у Сватівському районі Луганщини, де захисники відбили чотири позиції та знищили щонайменше 17 окупантів. У 2025 році Олександр Хижняк і його група вступали в бої з росіянами біля Нововодяного, знищивши щонайменше 16 ворогів.

Глава держави також вручив воїнам відзнаку «Хрест бойових заслуг». Нагороду отримали:

Герой України, капітан Іван Козін. Перший український захисник, який уже втретє отримав відзнаку «Хрест бойових заслуг». Командир механізованого батальйону. У вересні 2025 року в районі Орестополя на Дніпровщині організував обхідний маневр і атаку на ворожі позиції. Воїни знищили понад 40 окупантів і змогли закріпитися в селі. Протягом 84 днів у напівоточенні підрозділи під його керівництвом утримували населені пункти в районі села Вороне, знищили більш ніж 200 окупантів, два танки та три БМП. У листопаді відбили спробу росіян повернути позиції в районі Новоселівки, ліквідувавши понад 70 окупантів. 

Капітан Андрій Барковський (ДПСУ). У січні – лютому 2024 року на Харківщині був у складі групи з виявлення і ліквідації диверсійних груп ворога, пізніше виконував бойові завдання на Сумщині та брав участь у Курській операції. У квітні торік завдяки повітряній розвідці українські захисники виявили окупантів. Група на чолі з Андрієм Барковським знищила трьох росіян, двох узяла в полон. Під час допиту вдалося з’ясувати оперативну обстановку та плани ворога.

Старший лейтенант Валентин Брика. З грудня 2024 року виконує бойові завдання на Покровському напрямку. Торік його артилерійський взвод знищив ворожий мінометний розрахунок, забезпечив точне вогневе ураження сил противника, що переважали, та зупинив наступ загарбників на мотоциклах. 

Старший лейтенант Вадим Лоза. Влітку 2025 року його підрозділ знищив відділення ворожої піхоти. Потім ліквідував іще вісьмох окупантів, зірвавши спробу прориву. У вересні батальйон вибив ворога з позицій і просунувся вглиб оборони на 800 м. Під час однієї з російських атак Вадим Лоза вразив кулеметну точку, що змусило окупантів припинити штурм. 

Молодший сержант Василь Мулько (НГУ, «Хартія»). Неодноразово виїжджав на передові позиції для проведення заміни особового складу, доставки боєкомплектів та евакуації поранених. У квітні минулого року після того, як його бронеавтомобіль наїхав на міну, перетягнув поранених побратимів до найближчого укриття, надав їм допомогу й дочекався прибуття іншої групи евакуації. Це врятувало життя трьох воїнів. 

Старший сержант Іван Паламарчук (НГУ, «Азов»). У квітні 2025 року відбивав штурми українських позицій на Донеччині, зокрема під час однієї з атак особисто знищив трьох окупантів. Двадцять четвертого квітня торік під інтенсивним вогнем ворога виніс на собі пораненого офіцера, надав йому допомогу та викликав евакуацію, завдяки чому врятував життя воїна. 

Солдати Владислав Савчук та Ігор Троцко. Із серпня 2025 року виконують бойові завдання у складі мотопіхотного батальйону. Торік у вересні біля вогневої позиції знищили окупанта та захопили ворожі засоби зв’язку. Отримані розвідувальні дані передали командуванню. Завдяки цьому було зірвано чотири ворожі атаки на Донеччині й підтверджено ліквідацію 15 окупантів.

Сержант Олег Скорик. З кінця 2024 року виконує бойові завдання поблизу Котлиного Покровського району. У червні минулого року разом із побратимами був атакований невідомим отруйним газом – захисники застосували протигази й залишилися на позиції. Неодноразово надавав допомогу пораненим побратимам. Загалом понад 150 днів у напівоточенні виконував завдання на лінії бойового зіткнення.

Також захисники отримали від Глави держави ордени Богдана Хмельницького ІІІ ступеня, «За мужність» І–ІІІ ступенів і Данила Галицького.

Володимир Зеленський вручив бойові прапори командирам 144-ї окремої механізованої бригади, 412-ї окремої бригади безпілотних систем Nemesis і 1121-го навчального зенітного ракетно-артилерійського полку. 

Відзнаку «За мужність та відвагу» отримали командири 67-ї окремої механізованої бригади, 47-ї окремої артилерійської бригади, 11-ї окремої бригади армійської авіації «Херсон» та 4-го Павлоградського полку Національної гвардії України.

Президент також вручив керівництву підрозділів стрічки почесних найменувань: 127-й окремій важкій механізованій бригаді присвоєно почесне найменування «Харківська», 27-му полку НГУ – «імені князя Святослава Ярославича», 36-му полку Національної гвардії України – «Подільський».

ф

Президент відзначив захисників і захисниць нагородами напередодні четвертої річниці повномасштабної російської війни

23 лютого 2026 року – 20:55

ф

Президент відзначив захисників і захисниць нагородами напередодні четвертої річниці повномасштабної російської війни

23 лютого 2026 року – 20:55

Джерело