З КРУТ ДО МОНРЕАЛЮ: 130 РОКІВ З ДНЯ НАРОДЖЕННЯ БОРИСА МОНКЕВИЧА

Існує міф, що всі учасники легендарного бою під Крутами загинули в боротьбі з більшовиками. Але це неправда. Багато з них пройшли бої Української революції та навіть змогли налагодити життя в еміграції. Наприклад, сотник Армії УНР Борис Монкевич, чий 130-річний ювілей відзначається 25 березня.

Борис Монкевич народився в селі Баговиця на Поділлі. Жив спершу в Кам’янці-Подільському, а згодом в Одесі, де закінчив реальне училище. Після цього Монкевич вирішив стати військовим та вступив до Одеської військової школи. Молодшим офіцером воював у Першій світовій у 1916-1917 роках.

З початком Української революції 1917-1921 років воював у складі Армії УНР. Спершу в Першому гайдамацькому полку в Одесі, пізніше в полку імені Сагайдачного в Києві. Більшу частину бойового шляху пройшов у складі Запорізького полку. Остання посада – ад’ютант начальника Першої кулементної дивізії Армії УНР.

Після поразки українських сил – інтернований до Польщі; згодом, звільнившись із таборів для інтернованих, вивчав математику у Варшавському університеті та архітектуру у Варшавській політехніці.

Пізніше жив у Німеччині та Канаді. Був активним учасником монреальського осередку гетьманців. Помер 1971 року.

Борис Монкевич – один з важливих мемуаристів Української революції 1917-1921 років. По собі сотник українського війська лишив низку важливих спогадів про Перші визвольні змагання: “Крути: з давно пережитого”, в якій описав той самий бій під Крутами у січні 1918 року. Він автор “Чорні Запорожці: Зимовий похід й остання кампанія Чорних Запорожців”, де розбирає участь легендарного підрозділу в боях за Україну. Також Монкевич написав “Похід Болбочана на Крим” – мемуари про ще одну важливу операцію українського війська. Окрім книг, написав низку статей, де як військовий експерт оцінював ті чи інші аспекти формування українського війська у 1917-1921 роках.