Євр. 321 зач., 9, 11-14

Дорогі брати і сестри!

Сьогоднішнє апостольське читання в п’яту неділю Великого посту відкриває нам величну картину служіння Христа як нашого Первосвященника. Апостол Павло порівнює старозавітні обряди очищення з досконалою жертвою Спасителя. Проте, якщо ми подивимося на цей текст крізь призму нашої відповідальності за Божий світ, він зазвучить для нас з новою, екологічною силою.

Нерукотворний намет: світ як Божий Храм

Апостол народів каже, що Христос пройшов через «більший і досконаліший намет, що зроблений не людською рукою» (Євр 9, 11). Для нас, християн, це нагадування: Бог присутній не лише в стінах збудованих нами церков. Весь цей світ – природа, ліси, річки, океани – є тим самим «нерукотворним наметом», Божим створінням, яке Він освятив Своєю присутністю. Церква – поняття значно ширше, аніж храм, у котрому ми збираємось на спільну Літургію. Церква є також зібранням людей як Божого створіння, Церква є собором усього, що сотворив Господь.

Згідно зі Святим Письмом Старого Завіту, людина була оселена в Едемському саду як в образі досконалого світу, де Бог усе створив та передав людині для відповідального користування. Слово «користування» слід розуміти у світлі Божого уповноваження «порати і доглядати» (Бут 2, 15) землю. Коли ми нищимо довкілля, то оскверняємо цей глобальний храм, у якому Господь звершує Своє служіння, нехтуємо першою заповіддю Декалогу й зловживаємо своїм покликанням берегти і примножувати природну спадщину Творця.

Від крові тварин – до «живої» відповідальності

У віршах 12-13 згадується кров телят і козлів, яка очищала лише «тілесно». В екологічному контексті це вказує на споживацьке ставлення до природи, де тварини й ресурси сприймалися лише як інструмент для задоволення людських потреб. Ісус же проливає Свою власну кров, припиняючи потребу в нескінченних жертвах створіння. Він закликає нас не експлуатувати світ, а приносити «жертву любові» через дбайливе ставлення до кожної живої істоти.

Очищення сумління від «мертвих діл»

Найважливіший заклик уміщено в 14-му вірші: кров Христа очистить наше сумління «від мертвих діл, на служіння Богові живому» (Євр 9, 14).

Що таке «мертві діла» сьогодні? Це наше бездумне споживання та марнотратне використання енергії й ресурсів, які перетворюють землю на пустелю. Це гори пластику, які ми залишаємо після себе, це байдужість до того, яку воду питимуть наші діти.

Очистити сумління означає пережити екологічне навернення. Ми не можемо щиро служити живому Богові, якщо вбиваємо життя навколо себе.

Возлюблені Ісусом брати та сестри! Справжнє духовне життя неможливе без поваги до створіння. Молюся, щоб жертва Ісуса надихнула нас стати справжніми охоронцями цього глобального Храму-світу, котрий був створений Добрим Богом. Почнімо з малого: менше відходів, більш раціональне використання енергії та ресурсів, робімо  насамперед акцент на тому, що можемо зробити, а не на тому, чого робити не слід. Молімося за зцілення землі й активно долучаймось до її порятунку. І мовиться не лише про те, щоб посадити дерево або прибрати на березі річки чи потічка, а щоб 24/7 бути людиною в ставленні до свого довкілля. Так наше служіння Богу стане повним і правдивим.

Амінь.

Підготував о. Олег Здреник, референт Бюро УГКЦ з питань екології Самбірсько-Дрогобицької єпархії.

 

 

Проповідь підготовлена в рамках Великопосної ініціативи «Екологічне навернення для порятунку створіння» 2026 р.

Джерело