Йо. 1 зач.; 1, 1-17

«Радістю несказанною наповнились творіння,
як побачили, Пречиста Діво, Твого Сина,
що з мертвих у Божій красі воскрес» 
(тропар Воскресного канону)

Христос Воскрес!

Дорогі брати і сестри! Сьогодні ми сповнені радості, незважаючи на сум і тягар війни, і ця радість – «несказанна». Є речі, які неможливо описати словами – їх можна лише відчути серцем. Коли сонце сходить після найтемнішої ночі, воно не просто світить, воно змінює все навколо. Так і Воскресіння Христове: це сила, що наповнює все створіння новим змістом. Світ більше не є місцем смерті – він стає місцем очікування вічності.

Ми сьогодні сповнені духом пасхальної радості, благословляючи Господа за те, що Він звільнив від смерті наш день і час нашого життя. Христос увійшов у смерть і вийшов із неї. Тому наш час уже не йде в напрямку смерті, а прямує до життя. І це є Пасха. Великдень – це свято перемоги Життя над смертю, але це також свято відновлення всього сотвореного світу. У цей Ювілейний рік святого Франциска, який Папа Лев XIV проголосив з нагоди 800-річчя відходу цього великого святого до вічності, ми покликані побачити у Воскресінні Христа також надію для всієї нашої «сестриці-землі».

Христос воскрес «у Божій красі». Це означає, що відтепер кожна людина, яка вірить у Нього, теж покликана до цієї краси. Божа краса – це не зовнішній вигляд, це перемога любові над ненавистю, життя над тлінням. Святий Франциск бачив у Воскресінні Христа не лише спасіння людської душі, а й «виправдання» всього живого. Для нього кожна квітка, що розцвітає навесні, була проповіддю про воскресіння.

«Коли святий Франциск споглядав красу сонця, місяця чи найменшої тварини, він бачив у них відблиск Божої краси. Він закликав квіти до прослави Бога, наче вони мали розум, бо у Воскресінні Христа все створіння знову отримало свій голос» (З життєпису св. Франциска).

Євангелист Іван нагадує нам: «Ним постало все, і ніщо, що постало, не постало без Нього» (Ів 1, 3). Святий Франциск розумів це буквально: він бачив у сонечку, дереві чи вовкові своїх братів і сестер, бо в них звучить те саме Слово. Гріх проти природи – ікони Божої слави – це глухота до Божого Слова, що «було споконвіку» (Ів 1, 1).

Екологічна криза сьогодні – це передусім криза духовного зору. Ми перестали бачити «Божу красу» в річках, лісах і чистому повітрі.  Воскресіння повертає нам цей зір. Шанувати Воскреслого – означає шанувати Його підпис на кожному живому створінні. Бідняк з Асижу навчав, що ми не можемо любити Бога, якщо зневажаємо Його створіння. Руйнувати довкілля – це те саме, що плювати на ікону, на якій зображена Божа краса.

Сьогодні ми живемо в часи екологічної темряви: війни, що охоплюють дедалі більше країн із їхніми жахливими соціальними та екологічними наслідками, промислове забруднення, винищення лісів, споживацький спосіб життя багатьох людей. Але Воскресіння каже нам: руйнація не має останнього слова. Христос воскрес із землі, освятивши її своїм тілом. Це дає нам сили не опускати руки, а ставати «свідками світла», як Іван Хреститель.

Як навчає нас Папа Франциск у своїй енцикліці «Laudato Si’», ми покликані до глибокого екологічного навернення, бо все у світі тісно пов’язане між собою. Наше цілісне навернення – це шлях від темряви «мати більше» до світла турботи про все Боже створіння, до світла нашого служіння собі, Богу та ближнім, яким є також і весь сотворений Богом світ. Демон боїться людей, у яких Господь визволив час, тому що їхній день не закінчується; ти і я ходитимемо у світлі. Наше життя йде від Пасхи до Пасхи, від свята до свята, «бо від Його повноти прийняли всі ми – благодать за благодать» (Ів 1, 16).

Великдень – це не приватне свято людей. Це свято всього Всесвіту. Коли людина через гріх відвернулася від Бога, вона «заразила» тлінням увесь світ. Але сьогодні, бачачи Воскреслого Христа, природа «зітхає з полегшенням». Якщо створіння радіє Христу, чи маємо ми право нищити те, що Бог так урочисто відновлює? Християнська відповідальність за довкілля – це надія на те, що світ не зникне, а буде преображений. Наше ставлення до природи сьогодні – це іспит на те, чи справді ми віримо у Воскресіння.

Тож нехай ця пасхальна благодать, яку ми прийняли із Воскресінням від Царя і Господа нашого життя, виявиться в наших діях: у посадженому дереві, у збереженій чистій воді, у заощадженій енергії, у відмові від зайвого. Нехай Божа краса, у якій воскрес Христос, втілиться в чистоті наших сердець і помислів, щоб ми засяяли святістю, як весняна квітка.

Амінь.

Підготував о. Петро Лащевський, референт Бюро УГКЦ з питань екології Коломийської єпархії.

 

 

Проповідь підготовлена в рамках Великопосної ініціативи «Екологічне навернення для порятунку створіння» 2026 р.

Джерело