РЯТУВАЛИ ПІД СТРАХОМ ВЛАСНОЇ СМЕРТІ…

14 травня відзначаємо День памʼяті українців, які рятували євреїв під час Другої світової війни.

Ця памʼятна дата вшановує тих, хто проявив людяність у дуже нелюдяний час і протягнув руку допомоги приреченим на смерть, незважаючи на ризик для власного життя і життя своїх близьких.

Попри безкінечні заяви російської пропаганди про те, що українці від природи нацисти, насправді Україна займає четверте місце у світі за кількістю людей, нагороджених званням «Праведник народів світу». Це спеціальна нагорода Держави Ізраїль, яку з 1953 року вручають тим, хто безкорисно і під страхом смерті рятував євреїв на окупованих нацистами територіях. Важливо, що отриманню цієї нагороди передує складне розслідування спеціальної комісії, яка встановлює всі обставини порятунку.

Понад 2700 українців визнані Праведниками народів світу. При цьому варто враховувати, що на окупованих українських територіях нацистський режим значно жорсткіше розправлявся з тими, хто рятував євреїв. Дуже часто за такий вчинок страта могла очікувати всю родину спійманого. За підрахунками дослідника Якова Гоніґсмана, тільки у Львівській області в 1943 році нацисти стратили понад 100 українців за надання притулку євреям. Але наші співвітчизники все одно рятували тих, кого нацизм прирік на тотальне винищення.

Після Другої світової совєцький режим намагався замовчувати Голокост. Тому документування історій порятунку довгий час не велося, або ж приховувалося. Перші українці почали отримувати звання Праведників народів світу лише на межі 1960-70-х років. Зокрема, однією з перших українок, яка отримала цю нагороду, стала греко-католицька монахиня та членкиня ОУН Олена Вітер.

У цій каруселі ми розповідаємо лише декілька з тисяч історій простих українців, які в умовах нацистської окупації здійснили свій людський подвиг – рятували іншого, ризикуючи власним життям.