18 травня ми вшановуємо пам’ять жертв геноциду кримськотатарського народу.

У цей день 1944 року радянський тоталітарний режим розпочав насильницьку депортацію кримських татар із їхньої рідної землі. За три дні понад 190 тисяч людей були позбавлені права жити на своїй батьківщині.

Сьогодні цей біль має продовження. Після окупації Криму у 2014 році російська федерація відтворює практики тоталітарного режиму. Змінилась лише назва, незмінною залишилась суть цієї кривавої системи.

Сьогодні разом із головою ГО «Кримські татари Волині» Сервером Зейнідіновим, представниками влади та силових структур вшанували пам’ять, поклавши квіти до пам’ятника жертвам політичних репресій.

Особливо прозвучали слова з вірша кримськотатарської поетеси Лілії Буджурової:

«Та навіть хто падав, той знав – ми дійдемо,
Всі разом під рідним зберемося небом».

У цих рядках – голос цілого народу, який пройшов крізь вигнання, але не втратив віри. Віри у відновлення правди та у вільний Крим і вільну Україну.