17 травня, у неділю Сліпородженого, владика Ярослав, єпископ Самбірсько-Дрогобицький, здійснив душпастирські відвідини храму Дрогобицьких священномучеників Северина, Якима та Віталія у місті Дрогобич. У співслужінні о. Івана Паньківа, декана Дрогобицького та священників деканату, архиєрей очолив Архиєрейську Божественну Літургію.

Під час проповіді (див. повний текст проповіді) владика Ярослав звернув увагу на особливу радість храмового свята, підкресливши історичну важливість майбутнього ювілею. «Сьогодні наша парафія і цілий Дрогобич переживає особливу радість, а цього року ця радість ще більша, бо у червні сповнюється рівно 25 років відтоді, як святий Папа Іван Павло ІІ під час свого паломництва до України – до нашої святої землі – урочисто проголосив їх Блаженними», – зазначив єпископ.

Роздумуючи над євангельським читанням про зцілення сліпородженого (пор. Ів. 9, 1-38), владика пояснив, що тілесна недуга цього чоловіка є символом значно глибшого духовного стану людства. «Після гріхопадіння наших прародичів кожна людина народжується духовно незрячою: вона вже не бачить Бога як Отця, себе – як улюблене дитя, а ближнього – як брата. Тому Ісус і каже: “Я – світло світу” (Йо. 8, 12). Він прийшов не лише відкрити очі одному чоловікові в Єрусалимі – Він прийшов відкрити очі всьому людству», – наголосив проповідник.

Водночас архиєрей зауважив, що Таїнство Хрещення дарує нам справжній зір. «Йдеться про щось набагато простіше і водночас набагато глибше – про здатність бачити дійсність такою, якою вона є насправді: бачити за видимим – невидиме, за тимчасовим – вічне, за стражданням – промисел Божий, за смертю – воскресіння», – пояснив архипастир.

Як приклад такого досконалого бачення, єпископ вказав на життя Дрогобицьких священномучеників Северина, Якима та Віталія, які навіть серед страшної темряви переслідувань не втратили справжніх орієнтирів. «Очима віри – тими самими очима, що були відкриті їм у купелі Хрещення, – вони бачили Христа розп’ятого і воскреслого як живу реальність, не далеку і не абстрактну, а присутню тут і зараз», – сказав він.

Владика застеріг вірних від духовної байдужості, нагадавши, що дар віри потребує постійної праці над собою. «”Очі віри” – не дар для обраних. Це дар, отриманий кожним із нас у Хрещенні. Але, як і будь-який дар, він потребує того, щоб ним користувалися – плекали молитвою, живили Святими Тайнами, загартовували щоденним зусиллям іти за Христом. Бо духовні очі, якими ми не дивимося, – поступово закриваються. І тоді ми починаємо бачити лише те, що бачить світ: силу сильних, безнадію страждання, кінцевість смерті», – підкреслив владика Ярослав.

Говорячи про мученицьку загибель покровителів парафії, проповідник акцентував, що їхній подвиг став справжнім тріумфом духовного прозріння над сліпотою безбожної системи. «Але саме тут і виявилось диво духовного прозріння. Бо вони бачили те, чого не бачили їхні кати. Вони бачили Христа розп’ятого і воскреслого. Вони бачили, що страждання, освячене Господнім Хрестом, – це не прокляття, а участь у таємниці спасіння», – зазначив єпископ.

Порівнюючи духовних героїв минулого із сучасними воїнами-захисниками, владика закликав усвідомлювати єдність їхньої жертовної любові до свого народу. «І ми повинні молитися за них, підтримувати їх. Але не менш важливо – бачити, що їхній подвиг вкорінений у тій самій традиції жертовної любові, яку показали нам Северин, Яким і Віталій», – зауважив архиєрей.

На завершення єпископ закликав відкрити своє серце для зустрічі зі Спасителем, щоб зцілитися від гріховної сліпоти та іти за Христом. «Він хоче торкнутися наших очей – помазати їх і сказати: “Іди і вмийся”. Іди дорогою покаяння, навернення, довіри. Не зупиняйся на місці. Не замикайся в темряві власних страхів, сумнівів і гріхів. Іди вперед – дорогою досконалості», – закликав владика.

Після Божественної Літургії владика Ярослав подякував усім молільникам: «Висловлюю щиру вдячність усім, хто брав участь в оновленні та оздобленні цього храму. Особливо дякую отцю Івану Паньківу за довголітнє й ревне душпастирське служіння, а також меценатам і церковній громаді, які в непростий час війни та економічних викликів взялися за благородну справу оновлення й прикрашення Божого дому».

Пресслужба Самбірсько-Дрогобицької єпархії

ФОТОРЕПОРТАЖ

Джерело