ВШАНОВУЄМО СВОЇХ! СЬОГОДНІ 85-ТА РІЧНИЦЯ ДНЯ ГЕРОЇВ УКРАЇНИ

Історія свята у 2026 році нараховує 85 років. У квітні 1941 року на ІІ Великому Зборі Організації Українських Націоналістів у Кракові було проголошено три обов’язкові свята: свято Соборності 22 січня, свято Героїв революції дня 23 травня і День боротьби 31 серпня. День 23 травня був обраний неспроста, адже травень став «чорним місяцем» для українських державників та військовиків.

3 травня 1924 року за суперечливих обставин помер ідеолог українського самостійництва, організатор українського війська, прихильник дерусифікації та автокефалії Православної церкви в Україні Микола Міхновський.

25 травня 1926 року в Парижі анархо-комуністом та ймовірним чекістським агентом Самуїлом Шварцбардом був застрелений очільник Директорії Української Народної Республіки та Головний отаман Армії УНР, один із батьків української державності на початку ХХ століття – Симон Петлюра.

23 травня 1938 року внаслідок теракту, підготовленого російським агентом Павлом Судоплатовим, у Роттердамі був убитий засновник Української Військової Організації та Організації Українських Націоналістів, один з ідеологів українського націоналізму, полковник Армії Української Народної Республіки Євген Коновалець.

На пошанування трьох видатних діячів української державності ОУН і проголосила День Героїв. Згодом в еміграції та українській діаспорі це свято набуло ширшого сенсу вшанування усіх Героїв України на різних етапах її існування – від часів середньовічної держави Русь до сьогодення.

«Убив ворог наших Вождів, але вбив тільки тіло, бо дух Їх живе і житиме з нами. Кров Їхня марно не пропала, як не пропадає кров жодного Героя. З тої Крові зродилися нові лави Героїв, які завзято мстять за минуле і борються за краще майбутнє», – писали у часописі крайового Проводу ОУН «Пробоєм» у травні 1948 року.

Сьогодні, коли Україна знову стоїть у Війні за Незалежність зі своїм екзистенційним ворогом – Росією, тяглість та пам’ять про Героїв минулих поколінь особливо важливі для нашого суспільства. День Героїв – це той вектор, який вказує на тяглість української мілітарної традиції від руських дружинників до сьогоднішніх воїнів Сил оборони, які як тоді, так і сьогодні стоять на варті не лише власної Батьківщини, а й усього цивілізованого світу від загрози російської навали зі Сходу.