Наприкінці травня Україна вшановує одного з найголовніших символів національно-визвольного руху – Симона Петлюру. Цьогоріч дати особливі: 22 травня виповнюється 145 років від дня народження Голови Директорії УНР, а 25 травня – 100 років з моменту, як його життя обірвав постріл московського агента. Про це нагадує Український інститут національної пам’яті.

В умовах сучасної війни за незалежність постать Головного отамана військ і флоту УНР набуває виняткового значення. Для українців Симон Петлюра став уособленням свободи, тоді як радянська пропаганда десятиліттями намагалася перетворити його ім’я на тавро, малюючи петлюрівців як ворогів. Разом із мазепинцями та бандерівцями, петлюрівці завжди викликали у ворога страх, адже уособлювали незламну волелюбність нашого народу.

Симон Петлюра боровся за вільну Україну не лише на полі бою, а й словом – як журналіст, редактор і видавець. Навіть у вимушеній еміграції він продовжував видавати часописи, перетворюючи друковане слово на зброю, та не припиняв політичної боротьби. Його трагічна загибель у 1921 році згуртувала українську еміграцію, нагадавши, що найбільша наша сила – в єдності.

Сьогодні пам’ять про Отамана живе не лише в назвах вулиць чи муралах, а й у сучасному українському війську. Свого часу вояки Армії УНР та сам Симон Петлюра носили на одностроях нарукавний тризуб. Нині він є частиною військової айдентики Сил оборони України. Крім того, ім’я Симона Петлюри гордо носить 152-га окрема єгерська бригада, бійці якої наразі захищають країну на передовій, продовжуючи справу його життя.