Вже цієї неділі у всіх храмах Української Греко-Католицької Церкви на початку Літургії чуємо піднесений та сповнений радості спів «Царю Небесний, Утішителю Душе Істини…», який сповіщає про великий День П’ятидесятниці. Його відзначення ще сягає Старого Завіту, проте повнота празника приходить у Новому і вічному Завіті, тоді, коли Бог об’являє Себе людству у повноті Пресвятої Трійці. У цьому контексті слід глибше сягнути, що означає подія Зіслання Святого Духа для сучасного християнина, та як пережити П’ятидесятницю у своєму особистому житті, приймаючи благодать сходження животворного Духа.

День П’ятидесятниці мав важливе значення для єврейського народу. У Старому Завіті юдеї на 50-ий день після відзначення Пасхи святкували дар Десяти Божих Заповідей, даних Богом через Мойсея.

Проте у Новому Завіті П’ятидесятниця набуває нового змісту, відбувається щось таємниче — народжується Церква Христова. Це стається тоді, коли Святий Дух сходить на Діву Марію, апостолів та учнів Христових в світлиці у таїнственний спосіб: учасники нової П’ятидесятниці чують сильний шум, наче буйний вітер, та бачать язики, мов вогонь.

Тут вони стають учасниками чогось досі ще незвіданого для людини в її історії — їх огортає особлива Божа присутність, яка відкрилася їм у повноті через подув вітру. Ще у розмові з Никодимом Ісус намагався пояснити дію Божого Духа: «Вітер віє, куди забажає, і шум його чуєш, а не відаєш, звідки приходить і куди відходить. Так бо і з кожним, хто народжується від Духа» (Ів. 3:8).  

Шукаючи розуміння язиків у вигляді вогню, можемо прослідкувати зв’язок обітниці Хрещення: «Христос буде вас христити Духом Святим і вогнем» (Лк. 3:16б). Отож, апостоли отримують дар Божественного дихання від Духа, щоб говорити іншими мовами, тим самим отримуючи мандат звістувати про воскреслого Христа у всьому світі.

Святий Іван Павло II підтверджує це словами II Ватиканського Собору: «Дух Святий взяв невидимий, але до певної міри ,,відчутний“ провід тих, які після відходу Господа глибоко переживали сирітство. З приходом Святого Духа вони відчули себе здатними виконати доручене їм посланництво. Відчули себе мужніми».

Нещодавні події, які пережили апостоли перед Зісланням Святого Духа, спричинили у них багато запитань, можливо зневіри та нерозуміння. Ще недавно вони знайшли Ісуса — Того, у Кого є слова життя вічного, Того, Хто є Сином Божим, Того, Хто є обіцяним Месією. В один момент вони зазнали втрати — страшна агонія в саду, арешт, жорстокі бичування, хресна дорога, смерть на хресті, та, здавалося б, кінець… Але ж Воскресіння Ісуса змусило учнів достеменно замислитися, Хто такий Христос, і Яка Його місія в історії спасіння людства…

Подія Вознесіння Христа на небеса, в деякій мірі, їх розчарувала та завела «ступор»: «Чого стоїте, дивлячись на небо?» (Дії 1:11). Невже учні, апостоли та всі послідовники Христа знову стали “сиротами”? Але наш правдивий Бог дотримується Своєї обіцянки, посилаючи Іншого Утішителя. Тепер відкривається новий етап в історії християнства: із народженням Церкви вони стають «рибалками людей», мужньо поширюють Євангеліє у світі, наставляють на єдиний шлях до спасіння через Христа Воскреслого, а Дух Святий у цьому їх провадить.

Якщо замислитися глибше, подія Зіслання Духа доповнює те, що відбулося 10 днів тому: Вознесіння Ісуса на Небо. Христос, що сидить праворуч Отця, залишається присутнім і надалі у Своїй Церкві через Третю Особу Божу та Таїнства. Святий Дух на землі — ніби божественна енергія, що з Неба сходить.

Намагаючись зрозуміти, яке значення для християнина має Зіслання Святого Духа, найперше запитаймо себе: чи ми, християни XXI століття, також прийняли той дар Духа у Хрещенні і Миропомазанні як мандат нести у світ світло Христа, Який є «Дорогою, Істиною і Життям» (Ів. 14:6)?

Інколи й ми, як апостоли Христа колись, відчуваємо сум’яття, сум, розпач та зневіру, але ж Христос сказав: «У світі страждатимете» (Ів. 16:33а). Ми інколи не бачимо сенсу у житті, тому що земний світ «затуманює» нашим очам Істину, ми наче «впираємося» в заслону «сірої хмари» — земний подій, що спричиняють страждання, біль, плач, страх та злість. Ми часто прагнемо бути лише «громадянами» планети Земля, але ж забуваємо слова апостола Павла: «Бо наше громадянство в небі» (Флп. 3:20а)!

З подібною «сірою хмарою» зіткнулася наша підпільна Церква, але пекельні ворота її не подолали! Здавалося б, все закінчено, але муж нашої Церкви Патріарх Йосиф Сліпий дивився крізь цю хмару переслідувань та свідомого нищення української держави та Церкви. Він почерпнув цю силу життя від Духа Святого, переживаючи подію Зішестя: «На Святого Духа, отже, наша надія. Тільки Він може вказати нам вихід і вивести з тої грози, яку ледве чи коли-небудь перепливала наша Церква. Він навчить пізнати Божі дороги і плани, які далеко не ті, що їх накреслюють у світі короткозорі люди…» (Пастирське послання митрополита Йосифа Сліпого з нагоди Зіслання Святого Духа 1947 року).

Із цього послання бачимо, що людина, яка б вона не була успішна, без Святого Духа не здатна ні на що… Перед лицем загрози людина не спроможна самотужки все владнати: лише Дух Божий відкриває нам шлях, куди рухатися і як чинити, він відкриває простір у нашому житті, щоб діяти, щоб у нашому серці засіяти мир… Коли здається, що втратили усе, що мали, згасла надія, прикличмо Святого Духа, щоб наповнив наше серце радістю, і ми зрозуміємо, що здобули набагато більше.

Просімо, щоб і ми пережили свою П’ятидесятницю, отримали той божественний вогонь із неба, який все перемінить, випалить наше нутро від всякої скверни, і тоді, як носії радості Божого Духа, зможемо бодай трішки змінити світ на краще!

Направду, Дух Святий реально у нас може діяти, достатньо лише бути відкритим до співпраці з ним: «Дух, що мешкає в Церкві, перебуває також у серці кожного віруючого: Він є «dulcis hospes animae» (солодкий гість душі). Отже, йти шляхом навернення та особистого освячення означає дозволити Духу «вести» себе (пор. Рим 8:14), даючи Йому діяти, молитися та любити в нас» (із Загальної аудієнції святого Папи Івана Павла II 8 липня 1998 року).

Дух Святий здатний змінити життя кожного з нас навіть тепер, коли потерпаємо від війни, що триває вже 5-ий рік, коли навколо панує сіра атмосфера напруги та невідомості. Так, пригадуємо пророчі слова Христа про страждання у світі, але не забуваємо слова надії, що визволяють: «Та бадьоріться! Я бо подолав світ!» (Ів. 16:33б).

Тому насамкінець можемо сказати, що Святий Дух — це Той Утішитель, Дух Надії та Повноти, Який готовий вивести на світло тих, які Його щиро й віддано просять, з безвихідного тунелю страху, терпінь та невідомості, даруючи благодатний мир та блаженний спокій у людський серцях. Достатньо всього лиш щиро, з дитинним довір’ям, непинно молити: «Утішителю, Душе Істини, просвіти моє життя та ті обставини, які мене обтяжують! Огорни мене Своєю присутністю, наче подув вітру, що віє, звідки невідаю, щоб і я став учасником твого Зішестя у моєму житті».

Бібліографія:

1. Святе Письмо Старого і Нового Завіту : в 2-х ч. / пер. о. І. Хоменко; повний пер., здійснений за оригін. євр., арам. та грец. текстами. Київ : «Місіонер», 2020. Ч. 1 : Старий Завіт. 1126 с. ; Ч. 2 : Новий Завіт. 350 с.

2. Блаженніший Святослав Шевчук. Слово Боже — живе і діяльне: проповіді та промови 2020-2021. Т. IV. Львів: Місіонер, 2024. 508 с.

3. Єпископ Діонісій Ляхович. Слово стало тілом. Духовні роздуми Владики над недільними і святочними літургійними читаннями. Івано-Франківськ: Нова Зоря, 2021. 600 с.

4. Lectio Divina над Діяннями та Посланнями апостолів: духовна подорож сторінками Святого Письма у літургійному ритмі Церкви. Пасха та П’ятидесятниця. Т. III. Львів: Свічадо, 2024. 688 с.

5. Катехизм Католицької Церкви / Синод Української Греко-Католицької Церкви. Жовква : Місіонер, 2002. 772 с.

6. Сільвано Ф., Вінченцо К. У школі апостолів: молитовне читання і розважання над книгою Діянь апостолів / пер. з італ. О. Бодак. Львів: Свічадо, 2021. 720 с.

7. Енцикліка DOMINUM VIVIFICANTEM, св. Івана-Павла ІІ, Папи Римського (1986). Енцикліки Понтифіків. URL: https://katekhytyka-6.blogspot.com/2018/01/dominum-vivificantem-1986.html (дата звернення: 26.05.2026 р.).

8. John Paul II. General audience. Wednesday 8 July 1998. The Holy See. URL: https://katekhytyka-6.blogspot.com/2018/01/dominum-vivificantem-1986.html (дата звернення: 26.05.2026 р.).

9. Владика Теодор Мартинюк. Історично-богословський аналіз «Пастирського послання митрополита Йосифа Сліпого з нагоди Зіслання Святого Духа 1947 року». Гуманітарні студії: історія та педагогіка. № 4. С. 6-25. DOI: https://doi.org/10.35774/gsip2022.02.006.

Ікони, використані у статті:

1. Pentecost. Christian Byzantine Icon. Agiografia. URL: https://agiografiaicons.com/products/pentecost-gold-leaves-carved-icon?srsltid=AfmBOorZWruasypu08wfrQISox7KkWBGqdb8gLNQzJ03P8ZDeHmFWnca 

2.Pentecost. Legacy Icons, LLC. URL: https://www.facebook.com/photo/?fbid=1140554911449554&set=a.561538262684558

Володимир БУРДИЛЯК

для Департаменту інформації Івано-Франківської Архієпархії УГКЦ

Джерело