Проповідь преосвященного владики Тараса Сеньківа, Єпископа Стрийського, виголошена в день свята Зіслання Святого Духа 31 травня 2026 року, виголошена в часі Архиєрейської Божественної Літургії, в каплиці майбутнього Катедрального храму Зіслання Святого Духа та святого апостола Якова в м. Стрию.

Всечесні отці, дорогі брати і сестри! Слава Ісусу Христу!

В цей світлий празник Зіслання Святого Духа хочу промовити до Вас словами про даний нам дар Божого Духа, на які надихнули мене люди, котрі проповідували про силу Його благодаті, та життям яких провадив цей всеобіймаючий Дух Господній.

«Коли спраглий хтось, нехай прийде до мене і п’є!». «Той, хто нап’ється води, якої дам йому я, – не матиме спраги повіки. Вода бо, що дам йому я, стане в ньому джерелом такої води, яка струмує в життя вічне». «Хто вірує в мене, як Писання каже, то ріки води живої з нутра його потечуть! Так він про Духа казав, що його мали прийняти ті, які увірували в нього».

Новий вид води, яка є живою і тече. Вона тече в тих, хто цього гідний. Але чому ж Ісус виразив благодать Духа порівнянням з водою? Тому що від води залежить усе живе, вона як дощ сходить з неба і падає завжди однаково, але має різноманітні наслідки, і в усьому є всім. Це завжди та сама вода, і іншої не існує. Адже дощ сам по собі не змінюється і не падає щоразу іншим. Проте, пристосовуючись до складу середовища, яке його приймає, він діє скрізь саме так, як потрібно і доречно.

І так само є у Святого Духа. Хоча Він один, завжди той самий і неподільний, але дарує кожному благодать, як сам хоче. І як на висохлому дереві, коли воно отримує воду, з’являються пагони, так і грішна душа, наділена в покаянні даром Святого Духа, приносить плоди справедливості. Це завжди один і той самий Святий Дух, проте за Божим велінням і в ім’я Христа Він творить найрізноманітніші могутні діла.

Так, в одній людині Він використовує дар мови для мудрих висловлювань, в іншій просвічує розум даром пророцтва. Комусь дає силу проганяти злих духів, іншому – мистецтво тлумачити Писання. В одного зміцнює лагідність, іншого навчає всьому, що стосується милосердя. Одного навчає постити й терпіти випробування аскетичного життя, іншого зневажати всяку тілесність, а ще іншого готує до мучеництва. У кожному Він діє по-різному, але сам у собі завжди є один і той самий, як написано: «Прояви Духа даються кожному, щоб він міг бути корисним».

Святий Дух підходить до нас тихо і лагідно, ми відчуваємо Його солодкість і пахощі, а Його ярмо дуже легке. Його прихід передують спалахи променів світла і пізнання. Він приходить справді як справжній захисник, адже приходить, щоб спасти і зцілити, навчити і наставити, підбадьорити і втішити, дати душі світло, спочатку душі того, хто його приймає, а потім його дією і душам інших.

«Бо ви не прийняли дух рабства, щоб знову підлягати боязні, але прийняли дух усиновлення, яким кличемо: «Авва! – Отче!» А «любов Бога влита в серця наші Святим Духом, що нам даний».

Коли хтось раніше перебував у темряві і раптом побачить сонце, його очі наповнюються світлом, і він ясно бачить те, чого раніше не бачив. Так само відбувається з тим, кому з Божої ласки дістався дар Святого Духа. Його душа наповнюється світлом, і, піднявшись над людські можливості, він бачить те, що раніше для нього було недосяжне.

Хто б не відчув піднесення душі, і чий розум не піднявся б до найвищого буття, чуючи імена, що належать Духу? Адже Його називають Духом Божим, Духом істини, що походить від Отця, Духом любові, Духом Господнім і Духом Святим. Це Його найдоречніше, власне ім’я.

До Нього звертається все, що потребує освячення, Його прагнуть усі, хто живе чесно. Його подих немов приносить їм вологу та допомогу, щоб вони дійшли до своєї істинної та природної мети. Святий Дух є джерелом освячення, він є світлом пізнання та надає всім духовним здібностям безпосередньо своє власне світло, щоб вони могли дійти до істини.

У своїй божественній сутності Він недоступний, але Його можна досягти завдяки його доброті. Він проникає все і всіх своєю силою, але ділиться нею лише з тими, хто цього гідний. Він не ділиться з кожним однаково, але розподіляє свою силу відповідно до нашої віри.

Своїм єством Він простий, але різноманітно виявляє свою могутність. Він цілком у кожному і водночас цілком усюди. Він роздається, не зменшуючись, усі мають у Ньому частку, а Він залишається неподільним. Він як сонячний промінь: ніби цілком належить людині, яка ним насолоджується, і водночас світить на всю землю та море та осяює повітря.

Так і Святий Дух ніби в кожного, хто відкривається Йому, входить виключно в нього, і водночас вливає достатню та повну міру благодаті всім. І всім, хто має частку в Дусі, Він дається лише в тій мірі, на яку вони самі здатні, а не на яку здатний Він.

Дух підносить серця, подає руку допомоги слабким, а тих, що змагаються, веде до досконалості. Він просвічує тих, хто очищений від кожної плями, і тих, хто перебуває з ним у спілкуванні, перетворює на людей Духа. І так, як блискучі та прозорі тіла, коли на них падає промінь, самі починають світитися і випромінювати світло, так і душі, які є носіями Духа та освячуються Духом, самі стають духовними і випромінюють на інших промені благодаті.

З цього випливає передбачення майбутнього, пізнання таємниць, розуміння прихованих речей, розрізнення духовних дарів, небесне громадянство, радісне тріумфування з ангелами. Звідси ж безкінечна радість, перебування в Бозі, і те, над що не можливо більше бажати: як стати подобним до Бога, бо Він сам є Божественним життям. Амінь. Слава Ісусу Христу!

Джерело