Глибокі традиції, енергія та краса – Місто Вітрів Чикаго сколихнув концерт відомого ансамблю танцюристів на відзначення 17-ї річниці з часу заснування.

 

Ольга Руда,

редактор журналу “Ukrainian People”

 

Фото: Тетяна Дрожжина,

відома фотографка й дизайнерка діаспори

Саме в народному танку представлена вся повнота і багатство пластичної танцювальної символіки, що її створювали українці протягом тисячоліть. Наші народні танці є незнищенним знаковим кодом українського народу, в якому упродовж віків утілювався досвід поколінь, їхні уявлення про навколишній світ і людину в ньому.

Величезний вплив на поступ сучасної української народно-сценічної хореографії Північної Америки мала натхненна діяльність танцювальних колективів діаспори. Вони відроджували танцювальне мистецтво в українських громадах, засновували школи танцю і сьогодні своїм професіоналізмом вражають поціновувачів у США, Канаді і світі.

 

“Мотанка”

У неділю, 17 травня, о 3-й годині пополудні, я сиділа у просторому залі Центру сценічного мистецтва Домініканського університету (Dominican University Performing Art Center) й зачудовано насолоджувалась неймовірним українським танцем (і, звісно ж, українськими мелодіями). Воно й не дивно… Рухи танцюристів були швидкими, гармонійними й віртуозними. Спритними, сильними й мужніми. Вони нагадували бойове мистецтво козаків: з акробатичними елементами воїнів-характерників, карколомними шпагатами у стрибку, демонструючи вражаючу координацію та витривалість. Дівчата  зачаровували жіночністю, злагодженою грацією, легкістю обертань та філігранними елементами стрімких поворотів.

Підсумок 17-річної діяльності “Вишиванки” увінчав ювілейний концерт “Мотанка”. Дивна магія – щоразу від захоплення переймає подих. Уславлення України, зв’язок з нашою багатою культурою та збереження українських традицій на чужині стало метою професійних танцюристів, постановників-хореографів Павла і Оксани Федьків, які багато років тому створили при парафії УГКЦ святого Йосифа Обручника в Чикаго школу танцю “Вишиванка”.

У цей недільний день, з головою занурившись у справжнє танцювальне мистецтво, я розмірковувала про складність шляху від заснування школи до широкого визнання. Постановки “Вишиванки” самобутні й природні. Вони милують погляд тілесною пластикою, виразністю хореографічного малюнка, синхронністю танцювальних рухів, щедрим гумором, примхливістю побудов. І, водночас, тішать душу екстатичністю, віртуозною чіткістю, майстерністю і артистичним блиском.

А костюми, костюми! Їх вражаюча різноманітність, дизайнерські сміливі рішення, оздоблення вишивкою, мережкою, стрічками й кутасами, створює на сцені мозаїку подібну тіффанівській “фаврилі” чи знаменитим сент-шапелівським вітражам (дизайнери Валя Блажко та Леся Марчук).

Концерт урочисто відкрили патріотичною композицією, в якій організатори гармонійно поєднали привітання танцюристів “Вишиванки” з внесенням українських короваїв на вишитих рушниках.

Танцювальні композиції школи танцю “Вишиванка” будуються на фольклорній та народно‐сценічній хореографії, народних традиціях, звичаях та обрядах різних регіонів України. Знайомі улюблені та нові танцювальні постановки переносили нас на своїх крилах у любу серцю рідну Україну, в світ краси, любові й дитинства. Знамениті “Гопак” і “Волинська Вишиванка” (Ансамбль  “Вишиванка”), “Віночок” (група “Дивосвіт”), “Вінницька полька” і “Гуцулка” (“Чебрець”), “Волинська полька” і “Козачок” (“Соняхи”), “Грайливий козачок” (“Світанок”), “Барви радості” (“Мальви”), “Козацький настрій” (“Барвінок”), “Бубни” (“Бистриця”) та інші захоплювали майстерністю, виразністю хореографічного малюнка й синхронністю танцювальних рухів.

 

Засновники “Вишиванки” Павло і Оксана Федьків

“Вишиванка” народилась з мрії молодого подружжя про власну школу танцю, а тепер допомагає сотням дітей українських іммігрантів втілювати їхні прагнення.

Подружжя Федьків прибуло до США у 2007 році. Обоє хореографи, які здобули освіту в Калуському державному коледжі культури і мистецтв, що на Івано-Франківщині. Павло починав свою професійну кар’єру в Гуцульському ансамблі пісні і танцю, після травми коліна перейшов на викладацьку роботу. Працював з двома народними ансамблями танців, один з яких “Юність Опілля” сам й організував на Рогатинщині, та керівником гурту “Роксолана”.

Після переїзду до США, Павло почав працювати, як і більшість іммігрантів, на будівництві. Однак, любов до танцю не давала спокою – мріяв про власну школу. Доля звела його з отцем Миколою Бурядником, який був натхненний ідеєю створення мистецьких (танцювальних, музичних, спортивних) гуртків при парафії УГКЦ святого Йосифа Обручника в Чикаго. Кажуть, коли у Всесвіті перетинаються два палкі бажання, люди на землі знаходять один одного – так 2008 року постала школа танцю “Вишиванка”.

Возвеличення України, зв’язок з нашою багатою культурною спадщиною та збереження українських традицій на чужині стало метою усього життя професійних танцюристів Павла і Оксани Федьків.

– Для чого це мені? Просто я фанатично відданий своїй роботі. Знав, що вчитиму дітей танцiв y Америці. Так сталося, що мій добрий товариш Андрій Качала навчав дітей мистецтву бойового гопака. У них ще не було приміщення, він проводив заняття на природі, тоді отець Микола (Бурядник) запросив його до парафії. Разом з ним прийшов і я. Перша група учнів (а їх було усього шестеро) складалася з дітей священників. Сьогодні у нас навчаються 198 дітей і вже голосно заявив про себе високопрофесійний ансамбль “Вишиванка” (32 танцюристи)! Робимо з Оксаною все, що потрібно робити для збереження української культури за кордоном та виховання дітей у любові до свого коріння, – ділиться спогадами Павло Федьків.

Довелось багато експериментувати, втрачати, знаходити, … і ось “перемінними кроками”, “бігунцями”, “плетеними доріжками”, “підбивкою”, “вихилясником”, “притупом” під колорит українських мелодій школа танцю гуртує навколо себе все більше і більше однодумців.

– Найбільш важливими у школі є діти – наші юні танцюристи, які представляють наш колектив на усіх святкуваннях. Важко навіть згадати й перелічити усі заходи та місця, де виступали наші учні: це часті виступи на святкуваннях Дня Незалежності України на Daily Plaza у Чикаго, постійні концерти в американських навчальних закладах, на парадах, святах та фестивалях діаспори. 2018 року відбулася наша перша поїздка на фестиваль у Канаду, у липні 2023-го – мандрівка Європою, у вересні 2023-го – виступ на знаменитому канадському Bloor West Festival, який у тому році відвідали понад 143 тисячі гостей з усього світу. З 2018 року “Вишиванка” є почесним щорічним учасником показів мод Ukrainian People Fashion Show, заснованого часописом “Ukrainian People”.

 

Засіб самоусвідомлення й самоідентифікації

Український народний танець є самобутнім мистецтвом, яке відображає традиції і звичаї нашої Батьківщини, велику та чисту сутність українського народу. Павло і Оксана Федьків вірять, що їхні вихованці так мають перейнятися цими почуттями, що самі будуть мріяти, хотіти, проситися у батьків до “Вишиванки”. Засновники школи переконані, що український танець у діаспорі слугує ефективним інструментом самоусвідомлення й самоідентифікації. Павло підкреслює, що діти повинні стати тут однією родиною, справжніми друзями, допомагати один одному, любити один одного, а в перспективі, можливо, і одружуватись між собою для збереження мови й українських традицій.

– Танці – це навіть не головне для мене; важливо, щоб діти хотіли прийти сюди і любили те, чим вони займаються. Головне – виховати дітей УКРАЇНЦЯМИ. Багато нам допомагають батьки-волонтери, які докладають надзвичайних зусиль, щоб ми усі разом працювали продуктивніше, – каже Павло. – На сьогодні у нас є й помічники-вчителі. До прикладу, Мирослав Легкий, Мартин Федьків, Мирослава Марчук. Танцювальні постановки молодих вчителів – глибокі і суттєві. Вони пробуджують почуття гордості за свій народ і свою культуру.

Що таке танець? Можливо, це всього лиш красивий вихор, поступ, що милує око й дарує миттєву насолоду? Павло і Оксана Федьків переконані: танці впливають на формування української свідомості за кордоном, закладають міцну основу української національної ідеї, а такі школи, як “Вишиванка”, стають осередками її збереження.

Українська діаспора країн Північної Америки зробила надзвичайно багато для збереження і розвитку як національної культури, так і для світової зокрема. Високий рівень політичної і культурної активності української спільноти, визнання унікальності нашої національної культури, що ґрунтується на автентичному фольклорі українського народу, дають підстави говорити про високий рівень входження українського танцювального мистецтва до загальносвітового культурного надбання.

Гостям концерту “Мотанка” також припав до душі виступ вихованців вокально-хореографічної студії “Елегія” (засновниця і керівниця Світлана Поляк). Неймовірно талановиті учасники ансамблю “Melody” брали участь у фестивалях у Торонто та Барселоні, співали з гуртами “Без обмежень”, “СКАЙ”, “Скрябін”, “YAGODY”, “Тріода”, “KALUSH”, “Kozak System”, виступали з українськими зірками Тіною Кароль, Оленою Тополею, Тарасом Петриненком, Олегом Скрипкою, Анатолієм Матвійчуком та іншими. Молоді таланти не тільки співають без фонограм, але й також пречудово танцюють!

Про що мріють Павло і Оксана Федьків сьогодні?  У планах – збагачувати костюмну базу, мріють про поїздки на українські фестивалі в різні країни світу, а після перемоги України – проїхатись туристичними маршрутами нашої Батьківщини і взяти активну участь в українських фестивалях і концертах.

Сьогодні “Вишиванка” плідно працює над удосконаленням своєї майстерності й активно продовжує популяризувати українське танцювальне мистецтво в Чикаго.

Щира вдячність вам! Нехай Господь віддячить вам сторицею за вашу важливу працю!

  

Джерело