У Неділю Всіх святих, 7 червня 2026 року, під час проповіді в Архикатедральному соборі святого Юрія у Львові владика Володимир роздумував над покликанням людини до святості. Проповідник наголосив, що святість не є привілеєм окремих людей чи ознакою бездоганності, а життєвим завданням кожного християнина.

Владика звернув увагу на те, що святість починається з готовності поставити Бога на перше місце у своєму житті, а також нагадав про приклад відомих і невідомих святих, які своїм життям свідчили про Божу присутність серед людей.

«Бути святим означає поставити Господа Бога на перше місце»

Що значить для нас це слово – святий? Ніби нескладне питання, на яке можна легко відповісти, але не завжди вдається так жити. Бути святим означає поставити Господа Бога на перше місце у своєму житті. В Божому просторі, в Його люблячих обіймах ми можемо бути собою, без жодних штучних фасадів.

Дехто має стереотип, що святі – це такі сумні, строгі люди. Ні, сумний святий якраз є сумнівний святий. Святість не є релігійним фанатизмом, а робить нас якраз нормальними, адекватними людьми. Таких людей не бракувало в історії Церкви.

«Ціллю життя є святість»

Ми згадуємо в першу неділю після П’ятдесятниці пам’ять Всіх святих. Відразу приходить на думку таке порівняння: в першу неділю після дня народження Церкви ми святкуємо своєрідні іменини. Бо слово «святість» вказує на покликання християнина, на його життєве завдання. Тобто ціллю життя є святість.

Сьогоднішнє свято є результатом дії Святого Духа. Але ніхто не може нас зробити святими без нашої згоди.
Це не є свято перфекціоністів, досконалих людей. Але ці люди не побоялися бути людьми з усіма немочами. Ми сьогодні про них пам’ятаємо, бо людина вважається мертвою лише тоді, коли про неї ніхто не пам’ятає.
Прагнення святості актуальне на кожному етапі історії та притаманне кожній культурній епосі. Так само і сьогодні, навіть коли відчутна тенденція споживацтва та секуляризації.

«Бог має бути нам найдорожчий»

Євангельське слово сьогоднішнього дня нагадує, що Господь Бог має бути нам дорожчий, ніж такі близькі особи, як батько і мати чи діти. Тут не йдеться про те, що потрібно інших ненавидіти, а про те, щоб ставити Бога на перше місце, тоді все інше буде на своєму місці.

Якщо задля наслідування Ісуса Христа чи для служіння добру чогось відрікаємося, то отримуємо набагато більше, а також радісну вічну перспективу. Таке запевнення отримує апостол Петро.

«Сьогодні є свято також “маленьких” святих»

Неділя Всіх святих є дуже радісною, тому що дарує нам мотивацію посеред можливих розчарувань і поразок, серед болів війни. В центрі уваги стоять не лише великі імена канонізованих святих, а також безконечне число тих, які, можливо, не були зауважені. Але вони жили в Божій присутності, Бог не менше обдаровував їх Своєю любов’ю. Тому сьогодні є свято також «маленьких» святих.

Йдеться також про тих, які відійшли до вічності з наших родин, наших батьків, друзів, а також про багатьох тих, імена яких невідомі, які десь в історії чи в сьогоденні посвятили своє життя служінню ближнім. Або, як ми говоримо в наш час, соціальному служінню.

Ми вшановуємо всіх святих, які прославилися впродовж століть аж до нинішнього дня. Ми дякуємо нашим попередникам за їхнє служіння. Святі – це тренери нашого духовного життя. Ми на них прагнемо рівнятися, їх наслідувати. Але це вимагає чимало зусиль, тренувань, а трапляються і помилки.

Церква нагадує також нам про наше покликання – бути з Богом, бути святими. Це свято святих і тих, хто ще в дорозі, хто вміє правильно інвестувати своє власне життя.

Святість для нас усіх – це не лише якась далека перспектива, вона дотикає мого життя тепер. Тому нехай нинішній недільний день буде нашим особистим святом.

Джерело