Проповідь Преосвященного владики Тараса, єпископа Стрийського, виголошена в день свята Торжественного поклоніння Найсвятішим Тайнам Тіла і Крові Господа нашого Ісуса Христа, 11 червня 2026 року, під час Архиєрейської Божественної Літургії в Катедральному храмі Успіння Пресвятої Богородиці в м. Стрию.

Всечесні отці, дорогі брати і сестри! Слава Ісусу Христу!

Ісус у сьогоднішньому Євангелії промовляє слова, які звучать досить визиваючи: «Хто їсть Моє тіло і п’є Мою кров, має життя вічне». Юдеї обурювалися, як Він може дати Своє тіло на поживу. Але саме тут Ісус відкриває серце християнської віри. Євхаристія — це дійсність, а не символ, не лише спомин. Це сам Христос, який віддає Себе за життя світу: «Хліб, який Я дам, є Моє тіло, віддане за життя світу».

Євхаристія – це любов, переосмислена в дар, щоб стати нашою поживою і силою. Коли ми приймаємо Тіло Христа, то приймаємо Його життя. Він перебуває в нас, але у дійсності це ми перебуваємо в безмежному Бозі. Так сповнюється таємниця єдності – Бог перебуває в людині, щоб людина жила Божим життям. Тому таїнство Тіла і Крові Христової є закликом до віри: вірити, що в маленькому шматочку хліба присутній Господь всесвіту. Вірити, що Його кров очищує і зцілює. Вірити, що Євхаристія має силу перетворювати наші серця.

Та передовсім, у Євхаристії розкривається суть любові: даруватися і приймати дар. Так само як Христос віддає Себе нам, і ми покликані приймати Його та віддавати себе для Нього, а з Ним – іншим. Євхаристія – це хліб, який учить нас жити не для себе, але у єдності з Христом для усіх. Тому кожен, хто приймає Євхаристію, силою цього Хліба єднається в одне тіло з усіма охрещеними, головою яких є Ісус Христос.

Так Євхаристія творить Церкву і є її серцем: «Бо є один хліб, то ми є одне тіло, хоч нас багато». Всі що беруть участь у Євхаристії творять одне тіло, так само як один є той хліб, що ламається і роздається. Ми є спільнотою Церкви, яку живить Тіло і Кров Христа. Це подвійний плід Євхаристії: єднання з Христом, та сопричастя тих, яких Він живить, щоб постійно відроджувати і оновлювати у християнську спільноту. Церква звершує Євхаристію, але ще суттєвіше те, що Євхаристія творить Церкву і дозволяє їй бути місією ще до того, як вона її здійснить.

Євхаристія – це Божий дар життя, яке хоче проникати наше смертне життя і поступово народжувати нас до життя вічного, робити нас безсмертними. Слова апостола: «Чаша благословення, яку ми благословляємо — чи не є вона участю в крові Христовій? Хліб, який ми ламаємо — чи не є він участю в тілі Христовому?» – виражають містичний духовний наслідок Євхаристії, який стосується єднання з Христом, що під видами хліба та вина приносить Себе в жертву за спасіння всіх.

У Євхаристії Господь не залишив нам лише знак, бо можна забути навіть те, що бачив. Він дав нам поживу, а смак забути важко. Залишив нам Хліб, у якому є Він, живий і правдивий, з усім смаком Своєї любові. На Тайні вечері Ісус заповів апостолам: «Чиніть це на Мій спомин». Чиніть: Євхаристія не може бути лише згадкою, вона є дією, це Пасха Господня, яка зцілює нашу поранену пам’ять: Ісусова смерть і воскресіння, участь на якій впроваджує нас вже тут у вічність.

«Як мене Отець живий послав, і Я Отцем живу, так і той, хто споживає Мене, житиме Мною». Через Ісуса людина бере участь у житті самого Бога, у вічному житті! Так, хто живе в Ісусовій любові, той уже на цій землі живе самим життям Бога, Який є любов. А любов сильніша за смерть згідно з Ісусовою обітницею: «Хто їсть Моє тіло і п’є Мою кров, має життя вічне, і Я воскрешу його останнього дня».

Євхаристія є підсумком усього Ісусового життя, складеного у жертву за нас. Ісус мав підставу, для чого йому вартувало втратити своє життя, а отже і для нас це стає підставою для того, щоб жити так, як він жив. Євхаристія – це справді велика таємниця всього життя Ісуса Христа і водночас історія нашого спасіння. Вона є тим, що нас, християн, навчає жити так, як жив Ісус, і помирати так, щоб Йому запропонувати своє життя подібно, як це зробив Він.

Ми живемо в ситуаціях, які інколи безнадійні. Ісус не дає нам дешевої надії «що все буде добре», «все минеться». Він помер, і з погляду цього світу все закінчилося погано. Надії не було. Але за тією смертю було і є воскресіння. Отже, і в наших ситуаціях, які виглядають нам безнадійними, зустріч з Ісусом у Євхаристії не означає «що все буде добре», але означає остаточну надію: навіть якщо програємо, будемо скривджені або навіть помремо – це не означає що закінчилися всі можливості. Бог має для нас прощення і життя – воскресіння. І Він дає нам це життя вже тепер, коли ми у вірі зустрічаємося з Христом у Євхаристії.

І нарешті є смерть, смерть, яка як невідклична дійсність завжди присутня в нашому житті. Зустріч з Ісусом Христом у Євхаристії дає нам змогу прийняти її і зробити зі свого страждання і смерті частину страждання і смерті Христової, щоб з’єднатися з Його життям. Так само, як ми будемо з Ним у Його смерті, будемо з Ним і в Його воскресінні. Якщо приймаємо Тіло і Кров Господню, тоді можемо прийняти і факт людської, а отже і власної смерті. Прийняти її як шанс, з надією що Ісус переведе нас до життя, яке лежить за межею смерті, за межею гріха і за межею зла.

Ми покликані брати участь у житті воскреслого Христа, який є нашою дорогою до повноти життя в Божому Царстві. Тому участю на Євхаристії ми стаємо сопричасниками Христової слави та можемо «смакувати» початок дивовижного вічного насичення Богом. Амінь. Слава Ісусу Христу!

Джерело