«Сьогодні покликання бути учнями Христовими звернене до кожного з нас. Ми покликані не просто святкувати пам’ять про минулих подвижників, світочів християнського життя України, а бути їхніми продовжувачами. Сьогодні сповняється на нас оця предвічна Премудрість, яка собі дім збудувала тут, на святих київських горах, і витесала собі сім стовпів. Тими членами, живими каміннями цієї будови — храму мудрості, покликані бути ми з вами». Про це сказав Отець і Глава УГКЦ Блаженніший Святослав під час проповіді у неділю Всіх святих українського народу.

14 червня Предстоятель очолив Божественну Літургію в Патріаршому соборі Воскресіння Христового у Києві.

Роздумуючи над євангельською розповіддю про покликання перших апостолів, Патріарх звернув увагу на те, що Христос покликав учнів не в храмі чи синагозі, а на березі моря, яке у біблійній традиції символізує хаос і непевність людського життя.

«Берег моря має особливе духовне значення, бо це начебто межа між двома світами. Море є символом хаосу, смерті, символом людства, яке хвилюється, не маючи певної точки опори. А суша, там де стоїть Христос і звідки кличе своїх учнів, є наче символом істини, яка є воплоченою Отцевою істиною в особі Ісуса Христа. Ця воплочена Божа мудрість кличе до себе своїх учнів».

За його словами, Господь обрав для апостольського служіння простих рибалок, щоб показати: сила проповіді походить не з людської мудрості, а з Божого дару.

«Господь кличе простих невчених рибалок, яким дасть Божественну премудрість, якої не має жодний людський звичайний розум. Кажуть святі Отці Церкви: щоб хтось не подумав, що ті апостоли уловили увесь світ людською премудрістю. Якби Господь звернувся з покликанням до філософів, мудреців, учених, книжних людей того часу, хтось би міг подумати, що вони зробили учнями всі народи силою людської премудрості».

Відтак Блаженніший Святослав пояснив слова Христа: «Ідіть за Мною, і Я зроблю вас ловцями людей» (Мт. 4, 19) , підкресливши, що учнівство завжди передує апостольству.

«Христос не каже учням: ідіть за Мною, і будете ловити людей. Він каже: „Я зроблю вас ловцями людей“. Святий Августин пояснює, що учнівство передує апостольству. Щоб проповідувати Божу істину, треба спочатку бути її учнем. Апостоли мали запропонувати світові не силу людської мудрості чи примусу, а світло Божої істини. Істина і краса мають свою власну силу — силу, яка не примушує, а визволяє».

Окрему увагу проповідник звернув на особливий дар київського християнства, який пов’язаний із Софією Київською та духовною традицією українського народу.

«Ті слова, які написані довкола мозаїки Київської Оранти, є посланням до нас від хрестителів України: „Господь Бог посеред неї. І вона не захитається. Господь Бог прийде, допоможе їй рано вранці“ (Пс. 46, 6). Йдеться про особливий дар Премудрості Божої, Софії Київської, яку носить у собі київське християнство. Престолом, тим носієм Премудрості Божої, є Божий народ, до якого Господь навідується з допомогою рано вранці».

За словами Предстоятеля, саме ця духовна традиція допомагала українському народові зберігати свою ідентичність навіть у часи поневолення та розсіяння по світу.

«В усі часи духовного поневолення України саме ця матриця Софії Київської творила ідентичність, окремішність, національну ідею нашого народу. Вона була фундаментом нашого церковного, суспільного, державного і культурного будівництва. Носії Київської Софії, тієї Премудрості Божої, завжди були народом, який ніколи не сприймав сліпу силу як вияв істини».

Предстоятель також згадав рівноапостольних князя Володимира і княгиню Ольгу, преподобних Антонія і Теодосія Печерських, блаженну Едігну — доньку Анни Київської, а також короля Олефа, просвітителя Норвегії, наголосивши, що їхнє життя свідчить: духовна спадщина Київської Церкви виходила далеко за межі українських земель, об’єднуючи різні народи довкола християнських цінностей і Божої Премудрості.

Відтак Блаженніший додав, що ця духовна традиція не перервалася і в умовах розсіяння українців у світі. Особливим свідченням цього, за його словами, стала постать патріарха Йосифа Сліпого:

«Софійна матриця нашого християнства завжди помагала нашому народові не загубитися навіть у розсіянні. Наш великий попередник, праведний ісповідник віри, патріарх Йосиф Сліпий, збудував у Римі Собор Святої Софії, заснував Український католицький університет і залишив нам безсмертні слова: „Істина і любов до науки собирає у розсіянні сущих“».

Насамкінець Глава Церкви закликав вірних молитися до всіх святих українського народу за Церкву та Україну.

«Ми сьогодні просимо: всі святі українського народу, де б ви не звершували свій подвиг — чи в Україні, чи в далеких концтаборах Сибіру, чи на засланнях, чи в розсіянні по цілому світу, — моліться за Київську Церкву і український народ. Моліться, щоби ті слова Нерушимої стіни сьогодні Господь Бог сповнив в історії сучасної України і прийшов до нас з допомогою раннього ранку».

Департамент інформації УГКЦ

Джерело