«Тоді я б волів підірвати себе гранатою!» – оборонець Маріуполя про 1 424 дні російського полону

☝️Сергій Бенца провів у полоні 4 роки та 4 місяці. Захисник Маріуполя пережив Оленівку, Горлівську та Кіровську колонії, російське СІЗО в Орську, побиття, голод і постійний психологічний тиск. Сьогодні Сергій заново вчиться жити на свободі. Про це він розповів в інтерв’ю «Вільному радіо».

Сергій народився на Харківщині. Після університету вступив на строкову службу. Після демобілізації вирішив повернутися до армії. Визначитися, де з місцем служби допоміг знайомий, який служив у Маріуполі. Саме він запропонував Сергію долучитися до підрозділу.

🪖У березні 2020 року хлопець вперше приїхав до Маріуполя – і місто його приємно здивувало. Сергій розпочав службу розвідником. Під час повномасштабного вторгнення стояв на захисті Маріуполя. Називає оборону міста унікальним і надзвичайно жорстким досвідом виживання.

Його підрозділ базувався на території «Азовсталі». Наказ скласти зброю та вийти в полон чоловік сприйняв вкрай болісно:

«Як військовий я чудово розумів, що нічого доброго російський полон не обіцяє. І зараз, знаючи все, через що довелося пройти, можу чесно сказати: тоді я б волів підірвати себе гранатою…  Полон – це не лише фізичні катування. Після побиттів організм поступово відновлюється. Найважче – моральний тиск, повна невідомість, відсутність інформації та постійне самопоїдання думками».

😡Спочатку він потрапив до Оленівської колонії. Побиттів не було – лише нескінченні обшуки та перевірки. А от у Горлівській колонії, куди етапували після теракту в Оленівці, почалися справжні катування. Тих, хто був з «Азову» або військової частини НГУ 3057 одразу попередили: бити будуть особливо жорстоко.

«Коли виводили перших хлопців, я почув характерні звуки ударів. Чомусь подумав, що по людях стріляють із травматичної зброї. Коли дійшла черга до мене, зрозумів: людей просто ставлять обличчям до машини й забивають кийками».

Того дня йому вибили зуби. Тут він провів 2 роки. За цей час дізнався, що за невивчені радянські пісні можуть побити або змусити присідати по 200–300 разів. Особливо тяжкий період почався у 2023 році, коли до колонії прибув ростовський спецназ. Вони без жодної розбивали бранцям голови, ламали руки, застосовували проти них газові балончики, розпилюючи газ просто в їдальні та били електрошокерами.

🫡Пережити досвід полону допомогли також патріотичні переконання та знання української історії:

«Пригадував, що багато українських діячів пройшли через неволю і переживали ще важчі випробування. Пройти через російські тюрми — це, на жаль, щось дуже національне».

Пів року в Кіровській колонії після Горлівки, чоловік згадує як своєрідну «базу відпочинку». Втім, і там вистачало своїх проблем. У 2024 році Сергій потрапив до списку військовополонених, яких етапували вглиб Росії — до СІЗО міста Орськ. Тоді серед полонених ходили чутки, що це буде обмін. Проте це було не так.  «Прийомка» в місцевому СІЗО виявилася не такою жорстокою. Під час медичного огляду та зважування Сергій дізнався свою вагу — лише 47 кг.

«Більше тиснули психологічно. Постійно повторювали, що України більше немає. Вмовляли підписати відмову від обміну. Змушували вчити молитви старослов’янською мовою».

📝У 2025 році на захисника намагалися сфабрикувати кримінальну справу. Але він витримав тиск і відмовився обмовляти себе.

«Спочатку допит проходив спокійно. Я стояв у кутку обличчям до стіни та відповідав на загальні запитання. Потім співробітник ФСБ почав бити мене спецзасобами й ногами. Душив і кричав, щоб я дивився йому в очі. Мабуть, хотів побачити страх».

🇺🇦У травні 2025 року він потрапив до обміну. Через Гомель захисник з групою інших бранців зрештою потрапив до шпиталю на Чернігівщині. Саме там розпочався його шлях реабілітації.

«Зробив глибокий вдих і сказав собі: «Я вдома»».

✊Зараз головним завданням для себе Сергій бачить у відновленні здоров’я. Почав працювати над книгою про досвід полону та способи зберегти здоровий глузд у найважчих обставинах.

Детальніше про оборону міста та плани оборонця  – в інтерв’ю «Вільного радіо».