Маріуполь пам’ятає! Владислав Горошко: стояв за на варті міста до останнього

Солдат, артилерист 2-ї гаубичної батареї гаубичного артилерійського дивізіону окремого загону спеціального призначення «Азов».

Владислав народився у Маріуполі. Навчався у школі №47, по закінченню 9 класів здобув спеціальність електрика. Після чого працював на металургійному комбінаті, але вже через пів року зрозумів, що це не його покликання та звільнився.

Ще зі шкільних років Влад мріяв про море. Тож, навесні 2020 року пішов вчитися на курси моряка, став займатися спортом. У цей час зустрів і своє перше кохання. Далі – знайомство з батьком дівчини, який з 2014 року проходив службу в «Азові», брав участь в АТО на сході України. Після цього життя Влада змінилось назавжди, з'явилось багато знайомих серед військових. Надихнувшись розповідями та подвигами хлопців, Владислав прийняв для себе доленосне рішення – приєднатись до полку «Азов».

Стати частиною одного з найпрестижніших військових формувань Національної гвардії України справа не проста. Проте на шляху до своєї мрії хлопець не шкодував сил, проявив витривалість та волю під час виснажливих тренувань Курсу молодого бійця. І от, 26 квітня 2021 року Владислав був зарахований до складу військової частини 3057 ОЗСП «Азов».

Протягом служби в «Азові» Влад не припиняв і далі здобувати освіту. У вересні 2021 року вступив до університету на юридичний факультет.

З початком повномасштабного вторгнення, з 24 лютого 2022 року Владислав Горошко пліч-о-пліч зі своїми побратимами став на захист України та рідного Маріуполя. Служив артилеристом. Попри невеликий досвід військової служби, показав себе як професійний солдат.
Перебуваючи на території оточеного заводу «Азовсталь», 21 березня 2022 року внаслідок обвалу отримав контузію. Після 22 був призначений командиром групи. За час боїв у Маріуполі підбив ворожий танк, взяв у полон «кадировця».

25 березня Владислав був контужений вдруге, але вже наступного дня вийшов на позиції, отримавши завдання забрати пораненого бійця на перехресті вулиць Торгової та Митрополитської. На виконання цієї задачі пішов разом із побратимом «М’який», декілька бійців за наказом залишились позаду. Наші хлопці потрапили у засідку, де їх чекали вороги, будівлю де вони знаходились закидали гранатами. Владислав та «М’який» були розстріляні в упор. Сталася ця трагедія 26 березня, Влад не дожив всього пару днів до свого 21-го дня народження.

Указом Президента України від 17 квітня 2022 року посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.

У своєму юному віці Владислав Горошко був занадто серйозним, відповідальним та цілеспрямованим. Чудовий друг, зразковий сім'янин, гідний син, який завжди піклувався про своїх батьків – таким він залишиться у спогадах близьких та знайомих. Мужній та хоробрий. Він жив як воїн, загинув як воїн зі зброєю у руках та з Україною в серці.

Вічна пам'ять і слава Героям!

Більше про життя та подвиги наших Героїв – в онлайн Книзі Пам’яті Маріупольського краєзнавчого музею.