5 липня 2014 року — день, який став символом незламності Донеччини та сили українського війська. Саме цього дня українські захисники звільнили Слов’янськ, Краматорськ, Дружківку та Костянтинівку від російських окупантів, повернувши до міст український прапор, надію і віру в майбутнє.

Шлях до цього був непростим. 3 липня розпочалася операція зі звільнення Миколаївки, яка відкрила можливість для подальшого наступу українських сил. Уже 5 липня російські окупаційні формування були змушені залишити Слов’янськ, а українські військові увійшли до Слов’янська, Краматорська, Дружківки та Костянтинівки. Над адміністративними будівлями знову замайорів Державний Прапор України — як знак того, що Донеччина була і залишається українською.

Минуло 12 років. За цей час росія розпочала повномасштабну війну, і ці міста знову опинилися на передовій боротьби за свободу. Ворог продовжує нищити будинки, підприємства, школи, лікарні, забирати людські життя. Та він не здатен зруйнувати головне — любов людей до рідної землі, пам’ять, гідність і прагнення жити у вільній Україні.

Слов’янськ, Краматорськ, Дружківка та Костянтинівка сьогодні — символи стійкості, єдності та нескореного українського Сходу. Це міста людей, які, попри війну, продовжують працювати, допомагати одне одному, виховувати дітей, берегти свою культуру та вірити у повернення мирного життя.

Схиляємо голови перед пам’яттю всіх, хто віддав життя за свободу України. Дякуємо кожному воїну, який боронить нашу землю, і кожному, хто щодня наближає перемогу своєю працею, силою духу та незламною вірою.

Донеччина була, є і буде українською.

Слава Україні!

« повернутися

Джерело