12 липня, у Марійському духовному центрі «Зарваниця» відбулася Архиєрейська Божественна Літургія з нагоди Загальнонаціональної прощі Української Греко-Католицької Церкви, яку очолив Отець і Глава УГКЦ Блаженніший Святослав.

У богослужінні взяли участь преосвященний владика Петро Голіней, єпископ-помічник Коломийської єпархії, разом із Синодом Єпископів УГКЦ, численним духовенством і тисячами прочан з України та з-за кордону.

Роздумуючи над євангельською розповіддю про зцілення розслабленого, Глава УГКЦ наголосив, що Христос передовсім зцілює людину від внутрішнього розпачу та втрати надії.

«Ми не знаємо до кінця, що привело цього чоловіка на ложе хвороби, але точно бачимо, що він, мабуть, занепав духом. Ми би сказали, він втратив надію. Можливо, те розслаблення не так фізичне, як внутрішнє, духовне, було його найбільшою бідою. Він, мабуть, уже змирився з тим, що нічого вже не допоможе. Ця зневіра й апатія розкривається усій повноті, як один із найнебезпечніших і підступних гріхів людини».

Предстоятель звернув увагу, що Господь побачив віру друзів розслабленого, які принесли його до Ісуса.

«Тут Христос хоче сказати нам, що коли наша віра не обтяжена піклуванням про ближнього, то це не є справжньою вірою в Бога. Коли людина вірить у Бога і думає тільки про себе, вона поступово втрачає віру. Христос вимовляє слова, які навіть із лікарського погляду дуже важливі та ключові. Він бачить не тільки наслідки хвороби і не лікує вторинні симптоми, а дивиться на її причину».

Пояснюючи слова Христа: «Встань, візьми твоє ложе і йди» (Ів. 5, 8), проповідник наголосив, що вони відкривають шлях справжнього навернення.

«Встань, візьми своє ложе — означає опануй себе, опануй своє життя. Ти до того часу думав, що твоє ліжко панує над тобою, а тепер нехай станеться цілком навпаки. Візьми у свої руки те, що колись тебе змушувало падати у зневіру. А третє слово, третій наказ, каже — йди. Тут святий Іван Златоустий бачить не просто наказ рухатися. Ні! Йти — означає йти за Христом дорогою чеснот. Рухатися у правильному напрямку. Йти — означає свідчити. Йти дорогою покликання, якою кличе тебе Господь. Так ти можеш здійснити своє завдання і місію у своєму народі».

За словами Патріарха, небезпекою для майбутнього українського народу є не тільки зовнішня агресія, а й внутрішнє розчарування, зневіра, апатія й небажання далі боротися.
«Тому кожен, хто зневірується у своїй борні за свободу і гідність, хто потрапляє в апатію через те, що немає швидкої та легкої перемоги, сьогодні через Боже слово запрошений до Христа, як той розслаблений. А в цій прощі ваша Церква кличе вас до Сповіді. Щоразу, коли нас опановує знеохота і зневіра, шукаймо таїнства Божого милосердя, щоб ті самі слова, які сьогодні Христос промовляє до розслабленого, Він сказав до мене. Це сьогодні до нас Христос каже: „Встаньте! Візьміть у свої руки все те, що вас розбиває, що вас ділить, розсварює і знеохочує. Опануйте себе і все те, що Господь дає вам у руки. Ідіть! Ідіть далі“».

Окремо Предстоятель згадав усіх, хто зазнав ран війни, і закликав довіряти Богові навіть у найбільших випробуваннях.
«Ми сьогодні хочемо в нашій молитві, у нашій вірі, привезти сюди, перед очі Матері Божої, до стіп Ісуса Христа, усіх поранених, усіх тих, які справді пережили грибоку рану втрати в цій війні. Як багато людей нині приходять і кажуть: як мені далі жити? Мати Тереза з Калькутти розповіла про один із видів святості. Вона сказала, що святість не означає лише дати Богові щось свого, а навіть дозволити Йому забрати все те, що Він мені дав. Святим є той чоловік, що вміє в такий спосіб довіритися Богові, а тоді він здатний звернути гори».

Після Богослужіння, звертаючись до Апостольського нунція архиєпископа Вісвальдаса Кульбокаса, Блаженніший Святослав нагадав, що цього року УГКЦ святкує дві історичні події, пов’язані із сопричастям Київської Церкви з наступником апостола Петра.

«Перша памʼятна дата — 430 років Берестейського єднання. Історія показала, що завдяки єдності Київської Церкви з Апостольським престолом ми змогли вижити в найтяжчих історичних моментах. Владики Берестейської унії розуміли, що мають рятувати Церкву від поглинання сусідніми ворожими патріархатами. Завдяки цій єдності з апостолом Петром ми змогли зберегти світове українство. Наші люди, які впродовж століть роз’їжджалися по всьому світу, були під опікою Святішого Отця, який потім творив структури й іменував єпископів. Тому сьогодні ми маємо такий багатий Синод наших владик, які з цілої Земної кулі прибули нині до Зерваниці. Все це — плоди Берестейського єднання».

Блаженніший також наголосив, що єдність Церкви — це діло не людське, а Боже: «Ми сьогодні хочемо цей дар святкувати і Богові за нього дякувати».

Другою важливою річницею Блаженніший Святослав назвав 25-річчя візиту святого папи Івана Павла ІІ до України та беатифікації українських новомучеників.

«Усі ці події нас надихають і свідчать, що той, хто опирається на скелю Петра, ніколи не захитається. Ми дякуємо, що Святіший Отець Лев XIV підтримує Україну, стукає до сумління могутніх світу цього, тих, які вважають війну святою. Папа нагадує, що війна — один із найбільших блюзнірств людини щодо Бога. Ми очікуємо, що Святіший Отець приїде до України. Це — запрошення Синоду Єпископів, української влади і всього українського народу».

Предстоятель також подякував архиєпископові Вісвальдасу Кульбокасу за місію в Україні як дипломата Святого Престолу, який є голосом України до Святішого Отця і світу: «Нехай Господь Бог віддасть Вам сторицею за всю любов і зичливість до нашого народу й нашої Церкви».

Блаженніший Святослав представив митрополитів та єпископів УГКЦ, які прибули з різних країн світу на Синод Єпископів УГКЦ. Першим він привітав новопризначеного митрополита Вінніпезького владику Михайла Квятковського, назвавши його призначення «даром Зарваницької Богородиці», адже рішення Святого Престолу про його призначення було оприлюднено саме у дні проведення Синоду.
«Я думаю, цим фактом Канада та Україна назавжди будуть пов’язані із Зарваницею», — сказав Патріарх.

Окремо Предстоятель звернувся до митрополита Куритибського владики Володимира Ковбича, нагадавши, що його предки походять із Бучацького повіту.
«Владико, перекажіть усім українцям Бразилії наш молитовний привіт, наше єднання. Нехай Господь Бог благословить Вашу працю і всю нашу громаду в цій безкраїй країні».

«Перемога України буде силою Божою, яка виявляється всупереч людській слабкості», — Глава УГКЦ у Зарваниці.

«Господи, промов до нашої Батьківщини Твої цілительні слова. Підійми нас із нашого розчарування, з нашої зневіри і нашою вірою здивуй світ. Якщо подивимося, зокрема на останній рік нашої борні, то бачимо, що щоразу, коли хтось покладається лише на людські сили, плани чи перемовини, того Україна завжди дивує. Вони кажуть, що ми з вами перемагаємо не завдяки, але всупереч людській логіці, калькуляціям і силі. Бо перемога України буде силою Божою, яка виявляється навіть усупереч людській слабкості. І це є джерелом нашої з вами надії». Про це сказав Отець і Глава Української Греко-Католицької Церкви Блаженніший Святослав під час проповіді у неділю, 12 липня.

Архиєрейську Божественну Літургію цього дня Предстоятель очолив у Марійському духовному центрі «Зарваниця» з нагоди Загальнонаціональної прощі УГКЦ, яка стала п’ятою за час повномасштабної війни. Участь у прощі взяло приблизно 30 тисяч прочан.

Із Блаженнішим Святославом співслужили Апостольський нунцій в Україні архиєпископ Вісвальдас Кульбокас, Синод Єпископів УГКЦ, єпископ Мукачівської греко-католицької єпархії Теодор Мацапула, ординарій Київсько-Житомирської дієцезії Римо-Католицької Церкви в Україні Віталій Кривицький, єпископ Кам’янець-Подільської дієцезії Римо-Католицької Церкви в Україні Леон Дубравський, численне духовенство з України та з-за кордону.

Співом Богослужіння супроводжував хор Тернопільського музичного коледжу імені Соломії Крушельницької.
«Встань, опануй себе і йди далі»: заклик Глави УГКЦ перемогти внутрішню зневіру.

Роздумуючи над євангельською розповіддю про зцілення розслабленого, Глава УГКЦ наголосив, що Христос передовсім зцілює людину від внутрішнього розпачу та втрати надії.
«Ми не знаємо до кінця, що привело цього чоловіка на ложе хвороби, але точно бачимо, що він, мабуть, занепав духом. Ми би сказали, він втратив надію. Можливо, те розслаблення не так фізичне, як внутрішнє, духовне, було його найбільшою бідою. Він, мабуть, уже змирився з тим, що нічого вже не допоможе. Ця зневіра й апатія розкривається усій повноті, як один із найнебезпечніших і підступних гріхів людини».

Предстоятель звернув увагу, що Господь побачив віру друзів розслабленого, які принесли його до Ісуса.
«Тут Христос хоче сказати нам, що коли наша віра не обтяжена піклуванням про ближнього, то це не є справжньою вірою в Бога. Коли людина вірить у Бога і думає тільки про себе, вона поступово втрачає віру. Христос вимовляє слова, які навіть із лікарського погляду дуже важливі та ключові. Він бачить не тільки наслідки хвороби і не лікує вторинні симптоми, а дивиться на її причину».

Пояснюючи слова Христа: «Встань, візьми твоє ложе і йди» (Ів. 5, 8), проповідник наголосив, що вони відкривають шлях справжнього навернення.

«Встань, візьми своє ложе — означає опануй себе, опануй своє життя. Ти до того часу думав, що твоє ліжко панує над тобою, а тепер нехай станеться цілком навпаки. Візьми у свої руки те, що колись тебе змушувало падати у зневіру. А третє слово, третій наказ, каже — йди. Тут святий Іван Златоустий бачить не просто наказ рухатися. Ні! Йти — означає йти за Христом дорогою чеснот. Рухатися у правильному напрямку. Йти — означає свідчити. Йти дорогою покликання, якою кличе тебе Господь. Так ти можеш здійснити своє завдання і місію у своєму народі».
За словами Патріарха, небезпекою для майбутнього українського народу є не тільки зовнішня агресія, а й внутрішнє розчарування, зневіра, апатія й небажання далі боротися.
«Тому кожен, хто зневірується у своїй борні за свободу і гідність, хто потрапляє в апатію через те, що немає швидкої та легкої перемоги, сьогодні через Боже слово запрошений до Христа, як той розслаблений. А в цій прощі ваша Церква кличе вас до Сповіді. Щоразу, коли нас опановує знеохота і зневіра, шукаймо таїнства Божого милосердя, щоб ті самі слова, які сьогодні Христос промовляє до розслабленого, Він сказав до мене. Це сьогодні до нас Христос каже: „Встаньте! Візьміть у свої руки все те, що вас розбиває, що вас ділить, розсварює і знеохочує. Опануйте себе і все те, що Господь дає вам у руки. Ідіть! Ідіть далі».

Окремо Предстоятель згадав усіх, хто зазнав ран війни, і закликав довіряти Богові навіть у найбільших випробуваннях.
«Ми сьогодні хочемо в нашій молитві, у нашій вірі, привезти сюди, перед очі Матері Божої, до стіп Ісуса Христа, усіх поранених, усіх тих, які справді пережили грибоку рану втрати в цій війні. Як багато людей нині приходять і кажуть: як мені далі жити? Мати Тереза з Калькутти розповіла про один із видів святості. Вона сказала, що святість не означає лише дати Богові щось свого, а навіть дозволити Йому забрати все те, що Він мені дав. Святим є той чоловік, що вміє в такий спосіб довіритися Богові, а тоді він здатний звернути гори».

Після Богослужіння, звертаючись до Апостольського нунція архиєпископа Вісвальдаса Кульбокаса, Блаженніший Святослав нагадав, що цього року УГКЦ святкує дві історичні події, пов’язані із сопричастям Київської Церкви з наступником апостола Петра.

«Перша памʼятна дата — 430 років Берестейського єднання. Історія показала, що завдяки єдності Київської Церкви з Апостольським престолом ми змогли вижити в найтяжчих історичних моментах. Владики Берестейської унії розуміли, що мають рятувати Церкву від поглинання сусідніми ворожими патріархатами. Завдяки цій єдності з апостолом Петром ми змогли зберегти світове українство. Наші люди, які впродовж століть роз’їжджалися по всьому світу, були під опікою Святішого Отця, який потім творив структури й іменував єпископів. Тому сьогодні ми маємо такий багатий Синод наших владик, які з цілої Земної кулі прибули нині до Зерваниці. Все це — плоди Берестейського єднання».

Блаженніший також наголосив, що єдність Церкви — це діло не людське, а Боже: «Ми сьогодні хочемо цей дар святкувати і Богові за нього дякувати».

Подяка Папі Леву XIV і запрошення відвідати Україну
Другою важливою річницею Блаженніший Святослав назвав 25-річчя візиту святого папи Івана Павла ІІ до України та беатифікації українських новомучеників.

«Усі ці події нас надихають і свідчать, що той, хто опирається на скелю Петра, ніколи не захитається. Ми дякуємо, що Святіший Отець Лев XIV підтримує Україну, стукає до сумління могутніх світу цього, тих, які вважають війну святою. Папа нагадує, що війна — один із найбільших блюзнірств людини щодо Бога. Ми очікуємо, що Святіший Отець приїде до України. Це — запрошення Синоду Єпископів, української влади і всього українського народу».

Предстоятель також подякував архиєпископові Вісвальдасу Кульбокасу за місію в Україні як дипломата Святого Престолу, який є голосом України до Святішого Отця і світу: «Нехай Господь Бог віддасть Вам сторицею за всю любов і зичливість до нашого народу й нашої Церкви».

Блаженніший Святослав представив митрополитів та єпископів УГКЦ, які прибули з різних країн світу на Синод Єпископів УГКЦ. Першим він привітав новопризначеного митрополита Вінніпезького владику Михайла Квятковського, назвавши його призначення «даром Зарваницької Богородиці», адже рішення Святого Престолу про його призначення було оприлюднено саме у дні проведення Синоду.

«Я думаю, цим фактом Канада та Україна назавжди будуть пов’язані із Зарваницею», — сказав Патріарх.

Окремо Предстоятель звернувся до митрополита Куритибського владики Володимира Ковбича, нагадавши, що його предки походять із Бучацького повіту.

«Владико, перекажіть усім українцям Бразилії наш молитовний привіт, наше єднання. Нехай Господь Бог благословить Вашу працю і всю нашу громаду в цій безкраїй країні».
Звертаючись до митрополита Перемишльсько-Варшавського владики Євгена Поповича, Глава УГКЦ висловив підтримку українцям у Польщі.

«Ми знаємо, як зараз непросто бути українцем у Польщі. Багато хто з наших людей цієї неділі йде до церкви з острахом, чи не буде якогось чергового погрому чи насилля. Ми знаємо про Ваше чування над нашим народом, зокрема над мільйоном українців, які приїхали до Польщі, рятуючись від війни. Знайте, що ваша матірня Церква з вами. Нас не розділяють кордони, нас єднає Зарваницька Мати Божа. Дякуємо, владико, за активну присутність на Синоді і Кодекс канонів Української Греко-Католицької Церкви».
Також Блаженніший Святослав привітав владику Миколу Бичка з Австралії, владику Данила Козлинського з Аргентини, єпископів, які служать у країнах Європи, і владику Теодора Мацапулу, єпископа Мукачівської греко-католицької єпархії, зазначивши, що він «справді той, хто будує мости».
Із 25-річчям священничих свячень Патріарх привітав єпископа-помічника Львівської архиєпархії владику Володимира Груцу.

Від імені духовенства Тернопільсько-Зборівської архиєпархії митрополит Теодор Мартинюк подякував Блаженнішому Святославові за провід цьогорічної прощі та подарував йому ікону.

«Учора на Молебні до Пресвятої Богородиці під час цього щорічного чування Ви сказали проникливе слово. Але, крім того, промовили до Матері Божої дуже особливу молитву. Здається, таку молитву може скласти лише той, хто є близько до Матері Божої. Ми просимо, щоб ця молитва, яка вчора звучала з Ваших уст, продовжувалася протягом цілого року — до наступної Всеукраїнської прощі тут, у Зарваниці», — сказав митрополит Теодор.

Він також висловив вдячність Апостольському нунцієві архиєпископу Вісвальдасу Кульбокасу за постійну присутність поруч з українським народом і вручив йому ікону Зарваницької Божої Матері.

Після Архиєрейської Божественної Літургії відбулося освячення води та спільне виконання духовного гімну України «Боже, великий, єдиний».

За матеріалами Департаменту інформації УГКЦ

Джерело