22 липня у Погінському монастирі Успіння Матері Божої ЧСВВ відбулися Архиєрейська Божественна Літургія та Чин похорону ієромонаха Никодима Гуралюка, ЧСВВ — багаторічного духовного наставника, ревного священника, монаха Чину святого Василія Великого та будівничого Марійського духовного центру в Погоні.

Про це повідомляє Департамент інформації Івано-Франківської архиєпархії.

Ієромонах Никодим Гуралюк упокоївся в Господі 14 липня 2026 року на 69-му році життя, 46-му році монашого покликання та 39-му році священничого служіння.

Молитовне прощання з новопреставленим розпочалося 21 липня Божественною Літургією та Чином монашого парастасу, які очолив владика Дмитро Григорак, Бучацький єпарх.

Архиєрейську Божественну Літургію та Чин похорону очолив Папський канонік базиліки Санта Марія Маджоре в Римі владика Іриней Білик. Із ним співслужили Коломийський єпарх владика Василь Івасюк, Бучацький єпарх владика Дмитро Григорак, Луцький екзарх владика Йосафат Говера, єпископ-помічник Івано-Франківської архиєпархії владика Микола Семенишин та єпископ-помічник Коломийської єпархії владика Петро Голіней.

Провести отця Никодима в останню земну дорогу прибули ігумен Погінського монастиря о. Терентій Цапчук, ЧСВВ, отці-василіани, священники з різних єпархій УГКЦ, представники монашества, рідні, близькі та вірні.

У проповіді владика Іриней Білик назвав покійного «ревним священником, великим будівничим і невтомним трудівником на Христовій ниві», наголосивши, що його життєвий шлях став свідченням вірності Богові та Церкві.

Архиєрей пригадав, що молоді роки отця Никодима припали на час підпілля Української Греко-Католицької Церкви, коли монаше покликання вимагало особливої мужності та готовності жертвувати собою заради Христа.

«Це був вибір не людської вигоди, а вибір Христа. Вибір, який вимагав мужності, витривалості та безмежної довіри до Божого провидіння», — зазначив владика Іриней.

Після легалізації УГКЦ ієромонах Никодим активно долучився до відродження церковного життя. У 1990 році він став першим секретарем відновленої Івано-Франківської духовної семінарії, допомагаючи розбудовувати її діяльність у перші роки після виходу Церкви з підпілля.

Єпископ також відзначив багаторічне душпастирське служіння покійного, зокрема як декана Заліщицького, а також його визначальний внесок у відродження Погінського монастиря Успіння Матері Божої та Марійського духовного центру, який завдяки його праці став одним із найбільших паломницьких осередків України.

«Він був не просто будівничим мурів. Він будував живий храм — людські серця. Він допомагав відновлювати живу Церкву, у якій люди могли зустрічатися з Богом», — наголосив владика Іриней.

Окремо проповідник згадав заслуги ієромонаха Никодима у наданні Погінському монастирю та храмові статусу малої базиліки й встановленні духовного споріднення з Папською базилікою Санта Марія Маджоре в Римі.

«Це є спадщина, яка залишиться для наступних поколінь. До Погоні приходитимуть нові й нові прочани. Вони вже не зустрінуть тут особисто отця Никодима, але молитимуться у святині, яку він любив і якій віддав стільки своїх сил», — сказав архиєрей.

На завершення владика Іриней підкреслив, що справжня велич людини вимірюється не кількістю прожитих років, а любов’ю до Бога і ближніх та добрими ділами, які вона залишає після себе.

Після Чину похорону ієромонаха Никодима Гуралюка, ЧСВВ, поховали на монастирському цвинтарі в Погоні.

Департамент інформації УГКЦ

Джерело