🔽У «Молитві українського націоналіста» є слова:
«Задзвони мені брязкотом кайдан, скрипом шибениць в понурі ранки, принеси мені зойки катованих в льохах і тюрмах, і на засланні, щоб віра моя була гранітом, щоб росло завзяття, міць, щоб сміло я йшов у бій так, як ішли герої за Тебе, за Твою славу, за Твої Святі Ідеї; щоб помстити ганьбу неволі, потоптану честь, глум катів Твоїх, невинну кров помордованих під Базаром, Крутами, Кінґірі і Воркуті».

Ці слова сьогодні звучать особливо гостро. Вони нагадують, що пам’ять про закатованих не повинна перетворитися на мовчазний смуток. Вона має ставати силою, яка зміцнює нашу єдність, нашу волю та нашу рішучість боротися за свободу й справедливість.

Вічна пам’ять усім, хто був страчений і закатований у полоні. Вічна слава тим, хто не скорився навіть перед лицем катувань. Пам’ятаємо. Боремося. Не пробачимо.

Слава Україні!