У неділю, 2 серпня, владика Ярослав, єпископ Самбірсько-Дрогобицький, очолив богослужіння в Катедральному соборі Пресвятої Трійці в м. Дрогобич і уділив священичі свячення диякону Юрію Маціборі.

Під час проповіді (див. повний текст проповіді) владика Ярослав звернув увагу, що недільна євангельська розповідь (Мт 14, 22-34) відкриває дві важливі правди про Божу всемогутність і людський досвід боротьби у вірі. «У сьогоднішньому Євангелії взаємно переплітаються дві головні теми. Перша є свідченням про надприродну діяльність Ісуса Христа, в іншій спостерігаємо труднощі життя у вірі, які властиві Його учням і нам», – зазначив єпископ.

Роздумуючи над переживаннями апостолів під час бурі на морі, архиєрей наголосив, що навіть у хвилини найбільшої небезпеки Господь не залишає своїх учнів. «Господь завжди є біля нас, ближче, аніж ми думаємо. Тієї ночі, коли Ісус молився серед пагорбів, Він також бачив посеред розбурханих хвиль своїх учнів. Христос бачив слабкий човен, який кидало по морю, відчув всю небезпеку тієї бурі, добре знав, в якій загрозі знаходяться його друзі – апостоли», – наголосив владика Ярослав.

Єпископ підкреслив, що присутність Христа не звільняє людину від життєвих випробувань, але допомагає пройти їх із довірою та надією. «Присутність Ісуса в нашому “човні” не означає, що буря не відбудеться. Це дивує багатьох людей, які вірять, що присутність Христа означає майже магічну відсутність критичних становищ, гіркого досвіду й небезпечних ситуацій. Коли Ісус є присутнім біля нас, це не означає, що ми не можемо мати багато викликів, непередбачуваних труднощів. Але Його присутність у «човні», поряд з нами, змінює те, як ми переносимо цю бурю нашого життя – різного роду труднощі», – підкреслив проповідник.

Особливу увагу владика Ярослав звернув на постать апостола Петра. «І ось Петро починає іти по воді, його погляд зосереджений на Господі. Його віра єднає обмежену людину і Всемогутнього Бога, вона є тим мостиком, який дає можливість переступити власні людські межі. Віра – це особистий стосунок між людським – обмеженим і Божественним – Всемогутнім. Це – невимовна можливість бути сильним Божою силою і на межі своєї обмеженості досвідчувати не хаос і смерть, але Всемогутню Божу присутність», – сказав єпископ.

Проводячи паралель із сучасними випробуваннями українського народу, архиєрей зазначив, що Христос і сьогодні залишається джерелом сили для тих, хто проходить через бурі війни. «Той самий Христос, який допоміг Петрові пройти по розбурханих хвилях Галилейського моря, є поряд з нами сьогодні, в боротьбі проти агресора і тирана московії. Саме Ісус дає нам силу переносити бурі війни та наближати справедливий мир і перемоги», – наголосив владика Ярослав.

Відтак єпископ закликав вірних не втрачати довіри до Господа, Який завжди простягає людині руку допомоги. «Коли наше життя стає подібне до бурхливого моря, повного труднощів та викликів, Господь є поруч з нами. Саме Він здатний нам допомогти, принести нам мир і спокій у наше життя», – закликав архиєрей.

На завершення владика Ярослав наголосив, що справжня свобода, мир і перемога народжуються з довіри до Бога. «Жодна людська сила, жодні міжнародні перемовини і дипломатія не дадуть нам тієї сили, щоб пройти шляхом до правдивої свободи і гідності. Тою дорогою нас перевести може лише Господь. Той мир, який ми сьогодні хочемо випросити у нашого Господа – мир у наш Український човен – походить від Бога, який тут разом у ці хвилини є з нами на цій Божественній літургії», – підсумував єпископ.

Після богослужіння владика Ярослав привітав нововисвяченого ієрея Юрія Мацібору з великим даром священства, подякував його батькам, настоятелям семінарії, вихователям та всім, хто супроводжував і підтримував його на шляху формації та покликання. «Завжди радіємо, коли у Церкві народжується новий священик – слуга, вибраний Богом і поставлений рукою єпископа у пресвітерське служіння. Сьогодні ми стали учасниками цього великого чуда: чули слова посвячення, промовлені єпископом, бачили покладення рук на диякона, але не могли побачити благодаті, яку Господь звершив у його душі. Священичі свячення включають кандидатів до ієрархії Церкви та священства самого Ісуса Христа. Саме тому Церква поступово вводить кандидата у цю Тайну через роки семінарійної формації, яка є не лише часом інтелектуального зростання, а й духовного становлення та людського виховання. Майбутній священик готується до свого служіння, пізнаючи Боже Слово, вслухаючись у Нього і узгоджуючи з ним власне життя, мислення, слово та вчинки», – наголосив єпископ.

Пресслужба Самбірсько-Дрогобицької єпархії

ФОТОРЕПОРТАЖ

Джерело