Проповідь Преосвященного владики Тараса, виголошена 6 серпня 2026 року, в день свята Преображення Господнього в часі Архиєрейської Божественної Літургії Преображення Господнього в с. Грімне Комарнівського деканату.

Історія з Божої перспективи повністю перевершує історію, яку людина намагається творити самостійно, без Бога. Хоча Бог надає людині свободу, ніщо не виходить за межі Його контролю. Він тимчасово допускає конкретні події людської історії, навіть якщо вони не узгоджуються з Його волею, але зрештою вони, і ті хто їх творив, підлягають Його владі та суду.

Небесний Отець послав Ісуса Христа, щоб завдяки Його смерті та воскресінню ми не лише брали участь у людській історії, але і щоб Він відкрив нам очі на історію з Божої точки зору, і ми прийняли Ісуса за свій Шлях, Істину та Життя. Лише через нього ми здатні пізнавати Бога, полюбити Його, співпрацювати з Ним та прагнути ставати щораз більше подібними до Нього, тобто святими.

Преображення Ісуса на Таворі стало для трьох учнів-очевидців досвідом абсолютно божественного і надприродного походження, який має свою реальну природу нескінченно глибшою за те, що є «історичною подією». Те, що свідки хотіли донести Церкві, полягає в тому, що того дня Ісус з’явився перед їхніми очима в «новому» світлі, в якому завдяки одкровенню висловленому Отцем, вони зрозуміли, ким насправді був Ісус.

Наче приховане божественне втілення Слова раптово проникло крізь обмеження його людської природи і засяяло у всій своїй величі. У той день Отець дозволив «величі Божій, сяючій в обличчі Христовому» засяяти в серцях учнів. Якщо на питання Ісуса: «Що кажуть люди, Хто я є?», звучить відповідь: «Ти – пророк», а потім Петро проголошує: «Ти Месія», то тепер Небесний Отець дає остаточну відповідь: «Це Син мій улюблений!»

Але прославою на Таворі покликання Icyca далеко не вичерпане. Заповідь Отця: «Його слухайте!» вказує на те, що Ісус збирається сказати про себе сам: що Месія <<має багато чого терпіти і бути зневаженим», що він має померти і потім воскреснути. Улюблений Син Отця, цей преображений Ісус, є призначений для жертви! Бог «не пощадив Свого Сина, а віддав Його за всіх нас».

Христос проявляв себе як Месія інакше, ніж уявляли собі люди: не як могутній, багатий і славетний цар, не як патріарх із численним потомством… І в Божому об’явленні найжахливішим знаком цього послання є скандал хреста. Однак саме через хрест Ісус досягне остаточної прослави.

Преображення довершується у просторі молитви. Нею Ісус занурюється в Бога, і Його обличчя сіяє, як сонце. Однак цим Він не виходить з історії та не тікає від послання, заради якого прийшов у світ. На це вказують поява поруч з Ісусом Мойсея та Іллі. Слово, що стало людиною, стоїть між Законом і Пророками: воно є живою мудрістю, в якій здійснюється кожне Боже слово. Усе, що Бог заповідав людям і чим їх надихнув, знаходить у Ісусі повне та остаточне звершення.

Преображення провіщає світло Великодня, вихід через смерть з темряви до нового світла, яке Христос випромінює на всі тіла, побиті насильством, на тіла, розп’яті болем, на тіла, покинуті у злиднях. Тоді як зло зводить наше тіло до обмінного товару чи анонімної маси, саме це тіло к Преображенні сяє Божою славою. Тоді Спаситель перетворює рани історії і осяює наш розум та наші серця: Його преображення є дивовижним даром спасіння!

У преображенні Господь являє апостолам Свою божественну славу. «Сяйво», яке випромінює Його постать, мало просвітити розум і серця учнів, щоб вони могли чітко зрозуміти, ким є їхній Учитель. І цей спалах світла, що відкривав таємницю Ісуса, осяявши усю Його особу та весь Його життєвий шлях, мав вказати їм, куди веде дорога хреста. Хто вмирає з Христом, той з Христом воскресне з мертвих. Хрест є воротами воскресіння. Хто разом з Ісусом бореться, той разом з Ним тріумфуватиме. Преображення є послання надії, яке міститься в хресті Ісуса і закликає нас до мужності у викликах життя.

Таким чином стає зрозуміло, що смерть Христа є частиною Божого плану від початку історії, а покликання Ісуса є кульмінацією Старого Завіту. Та що все те незрозуміле і трагічне, що чекає на Ісуса, має сенс. Бог не бажає страждань, тому Ми віримо: якщо Бог їх допустив, то ніколи не покинув нас. Якщо у наше життя увійшло важке випробування, то це має свій сенс. Сенс, якого ми, можливо, поки що не розуміємо, але який, безсумнівно, має на меті наше спасіння…

Людське існування – це мандрівка віри, і як така вона відбувається скоріше в сутінках, ніж у повному світлі. До неї належать також миті темряви та глибокої ночі. Поки ми перебуваємо тут, на землі, наші стосунки з Богом – це скоріше слухання із заплющеними очима. Але всередині нас є світло, яке запалює в нас Боже слово. Таємниця Преображення приховує в собі багато повчальних істин. Слава Ісуса відкривається під час молитви, тому і людина є найбільшою тоді, коли стоїть на колінах перед Живим і Істинним Богом. Те, що відбувається з Ісусом, є сповненням первісного Божого задуму щодо людини. З людського тіла, яке стало оселею Божого Духа, випромінюється Слава Отця, і людині нарешті вказано шлях стати тим, ким вона покликана бути – Божим образом. Ісус відкриває в нас образ Невидимого та Незбагненного Бога. І це є найглибший сенс людського існування. Адже ми були створені для того, щоб стати Його подобою і відкрити повноту свого буття у просторі Бога, Доба і Любові.

Живемо з надією що сподобимося бути визнаними праведними, «якщо повіримо в Того, хто воскресив Ісуса з мертвих», в Того, хто колись преобразив Його одного дня на горі Тавор. Ми потребуємо вірити, що Бог достатньо могутній і добрий, щоб викупити кожен біль, висушити кожну сльозу і своєю благодаттю перевести нас, як Ісуса, через короткий шлях випробувань туземного життя до світла безмежної вічної слави. Амінь.

Джерело